Залізниця для певного простору, що населений людьми – се завжди благо. Її наявність здавна значиться зрозумілим чинником, як для економічної потуги.
Північна частина Чернігівщини завжди “пасла останніх” в цій темі. Ну, а про Новгород-Сіверщину вже й говорити годі. Вважай без змін 150 років.
Колись під кінець 19 століття від Новозибкова залізні рейки прийшли і в Новгород-Сіверський, зробивши його законно “залізничним” містом. Але все то було досить незручним, бо не давало нормального виходу в центральну частину України.
Тож на початку вже ХХ ст. широка колія від Новозибкова була продовжена кількома верстами до Десни в с. Горбові. Певний час використовували задля “перевалки” вантажів через річку пором! Він був таким собі поєднуючим елементом між правим берегом та вузькою колією на лівому березі в Пирогівці. А далі – шлях на Конотоп та Київ.
З початком Першої світової (1914-1918) між ст. Пирогівка та Горбів з’явився майже 800 м залізничний міст через Десну. На жаль, для повноцінного життя доля відвела йому досить куций відрізок – до осені 1919 року. А знищений був Новгород-Сіверськими більшовиками при наближенні передового кавалерійського загону Денікина. Просто так, щоб не перейматись, “червоні” найпівнічнішого українського міста поставили собі “в залік” успішну операцію. З тих пір на глибоких ямах Десни в місці пересічення річки мостом ще лежать залишки паровозу та платформ.
Коли рухатись через Десну в напрямку Шостки потягом, який знов прийшов на Новгород-Сіверщину в 1995 році, зліва на мілині лежить велика залізна ферма. То згадка про залізницю, яку спроектували німці, побудувавши силами своїх інженерних військ та руками селян навколишніх населених пунктів міст та проклавши вузькоколійну залізницю до Новгорода-Сіверського. Залізниця з мостом діяли до 16 вересня 1943. До відступу нацистів. Свій “продукт” окупанти не полишили для советів. Великий міст, в конструкції якого було достатньо деревини, згорів. А згадана ферма, яка відтоді так і лежить в Десні, нагадує тим, хто розуміється на історії, цікавий епізод із залізничним сполученням на Новгород-Сіверщині.
Трішки по-іншому продовжувалась залізнична тема в самому Новгороді-Сіверському. Від міста на Десні в напрямку на Москву поїзд відправили в 1967 році.
І лишень Незалежна Україна взялась за відновлення історичного шляху, який постав на “старому” насипу, що проходив від райцентра через с.Горбів до Десни. Зробили досить швидко – за кілька місяців, бо працювали військові залізничники. Поставили залізничний міст. Його називають тимчасовим. Але він справно прислуговується Україні, рятуючи її від ізоляції, 25 років!
Отож, на прикладі відновлення повноцінного залізничного руху від Семенівки через Новгород-Сіверський на важливі напрямки “Укрзалізниці” маємо цікавий приклад того, як історична справедливість перемагає, а Новгород-Сіверський і в ХХІ ст не втрачає своєї залізничної потуги. Зі святом, працівників залізничних колій!
Борис Домоцький
Обговорення матеріалу