19 лютого (2 березня) 2023 року варто пам’янути Костянтина Ушинського. Українського педагога, який невтомною працею на ниві педагогіки в XІX столітті запропонував виразні напрямки гуманізації освітньої царини, як провідного чинника розвитку суспільства.
Практичний викладач, науковець, правник, письменник, журналіст – К.Д.Ушинський помітно виособлювалися на тлі московитсько-імперської рутини, увійшовши в історію педагогічної думки потужною постаттю.
Не випадково, що пропозиції від геніяльного новгород-сіверця в педагогічній науці та практиці й через 150 років по смерти виглядають актуальними, а значить є безцінними й для сучасної української школи. Інша справа, що дізнаватися про відомого земляка, як про титана народної педагогіки, потрібно не інакше, як усвідомленим прочитанням його безсмертних творів. Читанням перманентним, а не випадковим чи вибірковим – задля врозуміння повноцінної картини про велич особистости вченого та практичного «вчителя вчителів» 19 століття.
Наш земляк, чиє дитинство минуло на правому березі Десни, а навчання відбувалося в найкращій гімназії імперії, мав би сьогодні 200 років! Здається, дата занадто серйозна, щоб не помітити чи обійти без згадки. І перш за все – в рідному краї творця найкращих дитячих книжок. На землі, яка природною красою набула в творчості Ушинського ознак того чинника, який, за його ж словами, став визначальним в площині формування Ушинського, як особистости.
Постать з українським характером та неймовірною самовіддачею в інтересах освіти. «Як не можна жити за взірцем іншого народу…, писав К.Д.Ушинський, – точно так само не можна виховувати за чужою педагогічною системою.» (з Української афористики Х-ХХ ст.», під ред.І.Драча та В.Черняка, К,Просвіта, 2001)
І він, створюватиме свою – вважай українську за змістом. Бо дитиною відчув духовну силу оточення українців, з якого черпав глибинні педагогічні ідеї та не полишав мрії про втілення своїх напрацювань задля покращення української школи.
В тім, що українська громадськість, педагогічна спільнота та гуманітарне товариство володіють надбанням спадку Ушинського – велика заслуга колишньої школи–інтернату в Новгороді-Сіверському – спадкоємиці чоловічої гімназії 1808-1918 років. Заслуга – в діяльности креативного достойника, а разом і потужної педагогічної постаті Івана Коломійця, вчителя історії, котрий від 1960 року зміг створити не просто шкільний краєзнавчий гурток, а дати поштовх міцному краєзнавчому руху Новгород-Сіверщини, котрий, серед інших успіхів, за 30 наступних років глибинно дослідить життя та творчість Костянтина Ушинського.
Як особисті напрацювання вчителя І.К.Коломійця, так і з-під пера учасників створеної ним потужної учнівської науково-дослідницької формації «Літописець» в квітні 1972 року – перевершили будь-які існуючі на ту пору в совіцькому союзі учнівські краєзнавчі колективи.
Отож, діючи на стезі вивчення історії краю разом з учнями більше 30 років, вчитель Іван Коломієць своїми відкриттями примусив різні офіційні структури союзу подивитися на Новгород-Сіверську школу інтернат, якій 1 березня 1974 року було присвоєно ім’я Ушинського, як на провідний осередок здобуття інформації про великого педагога.
В шкільному музеї, який у 1960-ті роки, за рішенням райвиконкому, впродовж тривалого часу виконував функції районного краєзнавчого музею, діяла найкраща на ту добу експозиція про геніяльного вчителя та про інших випускників Новгород-Сіверської гімназії.
За словами самого автора шкільного музею, керівника наукового учнівського товариства «Літописець» та одного з провідних дослідників ушинськознавства Івана Коломійця, «в музеї знаходилось не менше 100 унікальних експонатів та документів, котрі мали як безпосередньо відношення до життя Ушинського чи його родини, так і стосувалися його гімназiйних друзів».
Наш медіаресурс https://bereg.online не раз акцентував увагу на непоправній біді Новгород-Сіверщини в площині краєзнавства!? Йшлося про подію в освіті району в 1990 роки, коли на підгрунті заздрощів до успішности вчителя школи–інтернату ім.К.Ушинського І.Коломійця в краєзнавчих дослідженнях, а так і до зростання авторитету педагога в науково-освітянських колах колишнього союзу та України – невігласами від керівництва школи, районного відділу освіти та виконавчих структур влади було ЗНИЩЕНО МУЗЕЙ в школі-інтернаті ім.Ушинського. Інша, справа, що в архівах сучасників Івана Кириловича, і, перш за все окремих його учнів, зберігаються виписки з документів, які вивчали на засіданнях товариства «Літописця», фотографії, зафіксовані думки учасників подій тощо.
На жаль, матеріяльна частина величного шкільного скарбу під назвою «МУЗЕЙ» – за майже 30 років так і не реанімувалася, а тисячі одиниць артефактів пішло в руїну, вчинену лукавими пройдисвітами керівництва. Залишилась тільки та складова успіху, яку навіть страшно великий рот зграї руйнівників не здатен зжерти. Так – добра згадка, як про вчителя, що був прапороносцем краєзнавчого руху Новгород-Сіверщини 1960-поч 1990-х років, провідного «ушинськознавця» та творця найкращого музею на теренах України та про зроблене на стезі дослідження життя К.Ушинського.
А се – справді немало! Починаючи від піднятих Іваном Коломійцем із архівних сховищ різних міст союзу в 1960-1990 роки безцінних документів, які стосувалися як К.Ушинського, так і його рідних. Саме завдяки юним дослідникам під керівництвом вчителя вдалось ще за совіцьких часів встановити перші меморіяльні дошки на приміщенні школи, де серед імен було вкарбовано ім’я випускника гімназії Ушинського. Інша справа, що за виключенням кількох всесвітньо відомих гімназистів, які додалися на фасаді закладу, робота по увічненню старань випускників не пішла!? Десь хтось знову щось запідозрив? А достойників із іменами всеукраїнського чи європейського рівня, які закінчували чоловічу гімназію до 1918 року – не менше 100!
Отож, до великих та геть клопітких досліджень в темі К.Ушинського, І.Коломієць долучав людей, які своїми професійними знаннями посприяли, а дехто, в силу поважного віку, мав відношення до рідних чи близьких людей – сучасників епохи Ушинського. Словом, як розповідав Іван Кирилович, значну допомогу в відкритті таїн історії ще на початку 1960 років надали міський архітектор І.С.Блохін, з яким вони разом, використовуючи старі світлини, встановили місцезнаходження родинного поховання Ушинських на Покровському цвинтарі.
Варто зазначити, що впертість та послідовність в цілеспрямованій пошуковій роботі інтернатівців під очільництвом І.Коломійця і привела до низки «перемог», якими вже прислуговуємося більше ПІВСТОЛІТТЯ! От-як зі встановленням місця родинного гнізда Михайла Чалого на вулиці, яка наразі носить його ім’я з ідентифікованою ділянкою та будинком №29! Подібне було з виявленням цікавого та отриманням деяких речових артефактів від родича М.Чалого – В.С.Федоренка, який жив на вул. Микільський узвіз, буд 9. А там же й будинок, і сад, в якому затіювали ігри обидва юнаки. Тоді ще все нагадувало на події 120-річної давнини.
Хочеться нагадати, що авторові сих рядків випало щастя отримати неперевершені студії з історії під час навчання в школі-інтернаті ім. К.Ушинського від Івана Коломійця. З яких у пам’яті залишилося море цікавих фрагментів iз життя нашого шкільного товариства «Літописець». Особливу частину діяльности якого складали змістовні екскурсії. Ми добре знали історію міста та району.
Важливо, що саме з таких екскурсій, немов рідкісні корисні копалини з-під землі, видобувалися скарби наших знань про минуле. Де особлива сторінка писалася про випускників чоловічої гімназії в Новгороді-Сіверському. До речі, чимало з почутого, як від свідків, так і з прочитання в паперових носіях – складало ексклюзив! Так, саме ексклюзив, оскільки сьогодні не так вже й багато залишилось навколо нас очевидців спілкування з людьми, які подарували шкільному музею світлини та інформацію про ще «живий» на ту пору маєток Ушинських на Покровщині! Адже саме від них і дізналися, що в 1930 роки маєток було знесено, а з матеріялів складено будівлю нинішнього військкомату на вулиці Козацькій та тодішнього піонерського клубу (наразі житловий буд.) на вулиці Глухівській (кн.Ігоря).
Так, справді, спілкування товариства «Літописець» з живими свідками подій, які так потрібні були для встановлення всіх обставин, так би мовити кольорової картини епохи, в яких жили та діяли відомі люди – йшло досить плідно. А для усвідомлення якости роботи учнівського товариства, здається, варто нагадати, що в музейних альбомах знаходилось більше 1000 світлин різного типу, якости та подій від 1890-х і до 1980-х років. Вони складали таку собі окрему фотоісторію Новгород-Сіверщини та Новгород-Сіверської чоловічої гімназії.
Отож, як розповідав Іван Кирилович Коломієць, саме від важливих для історії людей, як-то «сестер П.І.Ціовкиної та Р.І.Сніжинської шкільні краєзнавці дізналися, що всі Ушинські для них були близькими та дорогими людьми, бо їхнього прадіда П.К.Ціовкина, його дружину Параску і дітей – Катерину та Степана звільнив від кріпацтва Д.Г.Ушинський, батько педагога.» А пізніше, щоб мати в шкільному музеї беззаперечний факт-довідкове підтвердження такої події, школяри звернулися до онуки відпущеної на волю-К.М.Стойко.Було листування, поїздка до Борзни, запис спогадів жінки про минуле. А ще – подарунок у вигляді старого килима з маєтку батька Ушинського!
Саме пошукова робота інтернатівців-учасників «Літописця» разом зі вчителем І.Коломійцем дозволила солідно облаштувати шкільний музей, наповнюючи його автентичними експонатами, багатющим зібранням документів, книг, потужним листуванням в межах тодішнього союзу. А тому, коли йдеться про К.Ушинського, його родину, родичів, епоху – все це найвиразніше було представлено в музеї школи–інтернату ім. Ушинського! А сам учитель Іван Коломієць, без жодного сумніву, як відкривач чималого переліку подій в житті Ушинського, може називатися провідним ушинськознавцем. Тим більше, що на відміну від ювілейного 150-річчя в 1974 році, 200–ті уродини великого земляка у 2023 році ми відзначаємо завдяки великій роботі з цього приводу, проведеної впродовж десятиліть високоповажним вчителем Новгород-Сіверської школи-інтернату Іваном Коломійцем по встановленню дати народження Ушинського в 1823, а не 1824 році. Запам’ятайте!
Сьогодні день народження педагога, чиє ім’я, поруч iз часами княжої доби та історії Козаччини додало незабутнього шарму маленькому містечку на Десні.
Пам’ятати Костянтина Ушинського – се значить не розслаблятися, навіть в тривожний час Великої московитсько-української війни (2010-2023) та мріяти про мирне майбутнє! Тому, що пропонуючи феодальній московитській імперії найсучасніші креативні на ту пору ідеї в освіті, українець К.Д.Ушинський ніколи не опускав рук, свято віруючи в потребу його світлих ідей.
В більшості своїй царат московії його не сприймав. І сей чинник негативно вплинув на стан здоров’я нашого земляка, який в молодому віці пішов iз життя внаслідок хвороби легенів.
Разом iз тим, результат ідейного надбання Ушинського – се глибоке вивчення його спадку одразу по смерти багатьма поважними українськими педагогами. Мало того, саме на педагогіці батькової гуманістичної педагогіки та за його заповітом, дружина Костянтина Ушинського та дочки – відкривали навчальні заклади на свої родинні заощадження.
Подібне відбулось і в окрузі Новгорода-Сіверського. На початку ХХ століття початкові освітні установи піднялися в с.Богданці (тепер Шосткинський район), в Ларинівці та Фаївці (Новгород-Сіверська громада) тощо.
Костянтин Ушинський – наш, український! Його розум та перо працювали заради майбутнього. А майбутнє – то Світ та освічений народ з любов’ю Божою! А чи бачили ви таке в московитських землях, які продукують сили Темряви та Війни? Ось тому ми й вшановуємо нашого вітчизняного Педагога, земляка, завдяки думкам якого нинішні покоління зростають НЕПЕРЕМОЖНИМИ!
Автор Борис Домоцький
Обговорення матеріалу