Ось така наразі стратегія й тактика дій у росіян, які у властивому для них стилі ракетних ударів програмно руйнують Україну. А неприховану нестачу сили для підкорення України в наземних діях, відчуття нікчемності перед мужнім спротивом ЗС України на фронті компенсують перманентним нагнітанням неспокою та жахів у середовищі цивільного населення РФ.
Справді, нового нічого. Хіба не так було в минулому, коли не змігши зламати дух УКРАЇНЦІВ у бою, московити в 1708 році пустили плоти з розіп’ятими тілами помираючих козаків по Сейму? Ті страшні картини розправи над БАТУРИНЦЯМИ-МАЗЕПИНЦЯМИ, за чортівським задумом НЕЛЮДІВ – мали нагнати страхіття навіки. Щоб і нині сущим дісталося. Не вийшло. Кріпість духу зберегла силу та волю українців! Ось тому й через 300 з гаком років найлютіший ворог всіх часів і народів на Землі прагне повтору кровожерливості. Тим паче, що в московитів і супротивник той же, і кров його залишається «жовто блакитною», з тією ж жадобою до захисту рідної УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ, а так і з тим же прихованим КОДОМ непоборності УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ!
А як же вороги? А вони все такі ж, не здатні жити в умовах гармонії, добра, людяності та поваги до сусідів. Згодним на рабство – ярмо, а нескорених – «на палю». От українці й чинять небачений в ХХІ сторіччі спротив.
Ну, а за відсутності палі – сучасний московит тримає в руках ракету. Як мавпа на банановому дереві. А ще каже, що може кривавою ганчіркою прикрутити до тієї довбаної ракети ядерний снаряд.
З тим і живе. Тримаючи тверезим чи п’яним ті «скарби», які дихають вбивством. Обіймаючи, як рідну матір отой арсенал, що має вранці чи пізно вночі полетіти до УКРАЇНСЬКИХ міст, що знищити якомога більше всього та всіх. До речі, саме на такому «побєдобєсному» змісті творів російських літераторів й виростали позавчорашні, сьогоднішні та з’являтимуться завтрашні губителі України.
Частина цієї війни, яка, дасть Бог, для московитів, в протистоянні з українцями, стане останньою і залишиться класично-зразковою щодо поєднання ідеологічної пропаганди, зомбованості власного населення в поєднанні з ракетно-бомбовими ударами по мирному УКРАЇНСЬКОМУ населенню.
У всякому разі, нацисти такого не здолали. Не впорались з таким змістом й тоталітарні режими ХХ століття після Другої світової. І тільки Росія огріхи минулого надолужує з поспіхом втілення в життя. А тому путінська сила прагне до беззупинного поєднання воєдино двох складових, які можна узагальнити одним рядком: «бити та брехати, брехати та бити!»
Російський ворог давно зарубав на носі, що зі скоєного в Україні проти мирного населення від 24 лютого 2022 року вже не вийти чистими, тому що матеріалу вистачає для будь-яких міжнародних судів. Ось таму щоденно й палають дитячі садочки, школи, університети, лікарні, а тіла, як в мирній черзі мешканців м.Чернігова за хлібом розлітаються посеред дня на десятки метрів вздовж розбитої бомбами вулиці.
Росіяни, як доводить війна в Україні проти мирного народу, позбавлені сорому, не знають докору, а елементарну порядність взагалі не сприймають по суті. Інша справа, що розпочавши війну на світанку 24 лютого 2022 року, держава-агресорка вимкнула совість зі своїх мізків та тіла. А ще, вона прогнала геть сумнів, а сумління, чи ще якісь чесноти, котрі присутні людям земної цивілізації, розтоптала першими танковими пострілами по цивільним багатоповерхівкам Харкова.
В їхніх мізках не було місця Добру, Світлу, Теплу, Людяності. Натомість, від зіркового армійського генерала до рядового в окопі, від губернатора тієї ж брянщини й до господаря країни – вони навчилися звинувачувати українців. Їхнє «іхтамнєт» та «ми нікагда нє стрєляєм по мірним людям на украінскай тєріторіі» – вже давно не вартують тієї хвильки, яку людина витратила, щоб почути таке. Все з їхніх вуст чи з під пера – хіба що злість та ненависть викликає.
Ось і 5 липня 2022 року зранку Україна розгрібала чергові руйнації на цивільних об’єктах, пам’ятаючи, що вже вдень та вночі прилетять нові смертоносні дарунки від сусідів. Повторилось і 6 липня… Ракетними, минними та артилерійськими ударами ворог прицільно мітив в об’єкти міської інфраструктури та виробничої діяльності.
Горіли об’єкти в Шостці та в кількох населених пунктах Сумщини, Чернігівщини, здригалися села Новгород-Сіверщини, Семенівщини, Глухівщини, Путивльщини…, з яких «наземна» війна, начебто – відійшла.
Натомість, зранку в ці дні, як завше, на обласних ресурсах Брянщини розквітала брехлива облуда, яку народили «дбайливі» мізки в ерефівському прикордонні за вимогами методичок кремля. Зрозуміло, що з традиційною риторикою «плахіх украінскіх націаналістав…»
Інша справа, що московити ніяк не можуть вийти на позицію, з якої б вдалось пояснити своєму населенню причину «хлапков» в російських містах на прикордонні з Україною. Ну, ніяк! А тому, як тільки щось вибухне, стрільне чи запалає яскравою пожежею в Брянську, Клинцях, Бєлгороді чи Курську – губернське чиновництво з місцевими функціонерами райцентрів вмикають, немов роботи, давно визначений маршрут руху – «по українському сліду»!
Але, спочатку, щоб зі своїх громадян зробити ідеальних «іванушєк-дурачкоф» – розповідають різну муть про невидимі сили, випадковість, примітивно пояснюючи природу «хлапкоф». Впродовж одного-двух днів шукають реальну причину. В підсумку – все зводять до українців, яким героїчно протистояли їхні військові. Буквально по останнім подіям вже відомий губернатор богомаз ще раз своїми неймовірно талановитими висновками підтвердив здібності антиукраїнського «прокурора».
Активний коментатор в місцевих брянських мережах губернатор богомаз – стрімголів поспішає звинуватити Україну. Тому й розсилає опуси, котрі підхватують ЗМІ, яким наказано все, що проти українців – виставляти, як геть серйозне. «Во вторник, 5 июля, утром со стороны Украины был произведён артиллерийский обстрел села Зерново Суземского района. Об этом сообщил губернатор Богомаз. (https://avchernov.ru/ukraina/)
« Но паники нет, – се так він коментує побрехеньки іншому рупору російської «правди», – хотя, конечно, те, кто совершает эти обстрелы, хотят посеять панику. Люди прекрасно понимают: когда с той стороны наносят удары по мирным жителям, а не по военным — кто бы что ни говорил, а это и есть фашизм.» А ще раніше очільник сусідньої області на ворожій стороні після чергових «хлапков» був готовий мало не на дуелі стрітися (ну, як ото пушкін чи лермонтов) з лідерами держав Заходу та розірвати їх на частини. В усякому разі такий настрій сей богомаз спробував передати все тим же російським «Ізвєстіям»:
«Предлагаю всем этим макронам, шольцам и драгам приехать и посмотреть не на Бучу, а на Брянскую область. Пусть они поговорят с людьми, которые пострадали, и объяснят им, почему ВСУ стреляли в мирное население, а не воюют с армией». (https://moskva.bezformata.com/)
Р.S
Історії з поведінкою ідеологічної пропагандистської армії ворога, якого б походження він не був, завжди виглядали геть примітивними, коли агресор опускався до рівня фальсифікації подій, маніпуляцій чи примітивної брехні. Дуже близьке по духу ми зараз знаходимо в діях окупанта, який вторгся в межі суверенної України, творить руїну, знищує міста та села, прагнучи примітивною брехнею переводити стрілки годинника на відповідальність України.
Ось і сей діяч губернського рівня вважає, що українцям написано спокійно помирати, навіть не даючи здачи тому, хто нахабно, по-злодійськи, як варвар, входить без дозволу в твоє життя. Бо коли за смертельні московитські атаки по мирним українським містам відповідають за джентельменським правилом – «по морді», в очах богомаза такі українці стають «нєхарошімі люьмі». Ну, а як тоді з «харошімі»? А ніяк, бо для росії таких нема, рівно, як не може бути іншої, окрім як московитської правди. Навіть коли вона цілковито вибудована на підмурівках нечуваної досі брехні.
Ото так і живуть. Спочатку просто брешуть, а потім б’ють. Минає день – б’ють, а далі знову брешуть! І в такій формулі перебуває внутрішній зміст російської позиції до частини світу, в якому живе мораль, цінуються високі чесноти, всім знайомі гідність та закон… От тільки московитам подібне зрозуміти неможливо, бо вони хворі назавжди. На жаль в цій війні, яку розпочала росія проти України – не знаходимо жодного прикладу логіки чи натяку на закон або правила. Нового нічого. Оскільки Росія всім своїм єством сповідує світосприйняття навколишнього зовсім за протилежним принципом, який є надбанням цивілізованого людства.
Спец. для ПБД М.Стародубців, Чернігівщина
Обговорення матеріалу