(або про тренд із ворожих сайтів московії, яким виховується «патріотизм» в тамтешньої публіки)
Довоювалися. На перший погляд, будь-які дії московитів навколо сала для українця сприймати неприродно. Тому, що вони не є його гурманами. А ще дурніше виглядає намагання московитів, копіюючі українців, перевести свідомість росіян на надання салу захисних властивостей від поразки у війні, яку вони розв’язали проти України.
Дивно з двох причин. По-перше, насторожує, що на другому році війни, використавши проти українців різні види зброї і не досягнувши бажаного успіху, московити звернули увагу на продукт, який споконвічно на теренах Європи вважається елементом українського способу життя. У всякому разі, саме до сала ідеологи країни-агресорки тільки в часи новітні встигли «наприв’язувати» безліч мемів, сміючись з українців щодо їхньої відданостi цьому стратегічному продуктові.
В той же час, починаючи від перших годин вторгнення в Україну, наміри розумників «з-за порєбріка» гарантовано забезпечити російську армію в агресивному поході на Київ харчовим набором «на чолі» з «рускімі ЩАМІ» в 3-літрових банках – геть пролетіла «як фанера над Парижем».
Що й казати, куди тим якутам, бурятам, тувінцям ті рідкі ЩІ? Та й ванюшам з брянщини, курчанам чи вороніжцям – «ЩІ» остогидли! А тому, опинившись в українських селах та містечках в перші дні окупації, солдати «втарой арміі міра», бува, зупинялися та відкритим текстом просили в українських жінок ПАКУШАТЬ. А далі, пішло мародерство.
Зрозуміло, що нагодувати сотні тисяч мобилізованих, поспішно відірваних від материнських столів, неначе малюк від ціцьки ЩАМИ – задача для путинської бюрократичної машини, яка займається харчуванням, надскладна. Тим більше, коли чоловіків з повістками поспіхом відправляють на фронт, де, за свідченнями українських військових, щодня їх знищують сотнями – облаштовувати відповідну систему харчування в окопному житті, як для ерефії – завдання непідйомне.
Натомість, публіка брянщини, яка на власні очі спостерігає безперервні похорони вчора ще живих земляків, все таки хоче засвідчити своє милосердя. Ось тому нещодавно, торгівці на одному з базарів Брянська, морально стомлені від небувалої кількости загиблих земляків та нікчемного стану харчування солдатів, вирішили «в складчіну» ,впродовж базарного дня, зібрати гроші та купити на них…Так, САЛА – для відправки тим, кого призвали на війну з українцями.
«Предприниматели,- пише брянський ресурс,- выставили на одном из прилавков необычно оформленную стеклянную банку объемом три литра и под крышкой с прорезью. Наклеенные на ней картинка российского военнослужащего и призывы понятны каждому. Они гласят: «Бойцам на сало!!! Поддержим наших! Мы V помощь Брянск. Сало — тот самый стратегический продукт, без которого настоящему мужику, а именно такие участвуют в СВО, жить и воевать тяжеловато. Хорошее сало — это силы и отличное настроение. С ними победить неприятеля — лишь вопрос времени.»
Що й казати, саме так змінюються останнім часом орієнтири, гасла, настрої та й взагалі моральні принципи того народу, який ще рік тому з небувалим піднесенням схвалював (казали, що таких було до 90%!) агресивний похід «втарой арміі міра» в Україну.
До речі, вони ще до того, як звернутися за поміччю до САЛА, приготували в прикордонних областях всі підвальні приміщення багатоповерхівок для захисту від атак ЗСУ; виготовили сотні тисяч загороджувальних «пірамід» та «їжаків», як перешкод проходженню українських танків; а будівництво «аля-смуги Манергейма» навколо Брянської губернії контролював губернатор богомаз та полпреди путіна. Що там ще будували, зводили, закопували, ховали від стороннього ока, прагнучи укріпитися від Збройних Сил України, які вони називають «нацистами» – лишень Господь знає. Знаємо тільки, що обісралися! Але постає запитання: нафіга було творити трагедію ХХІ століття, коли все завершується колосальними втратами агресора, встановленням знака «рівняння» між ерефією та нацистами Гітлера? А ще – повним ігноруванням цивілізованого співтовариства об’єднаних націй світу від агресорки.
P/S
Так, росія продовжує війну з Україною, вчиняючи все «за падобієм» нацистської Німеччини. Інша справа, що солдатів своїх москва зовсім не береже. Та й ні А.Гітлер, aні пересічні німці ніколи не сподівалися на САЛО, як на останній порятунок! Справді, росію ніколи «умом нє панять». Тут в постійній ціні шамани, знахарі, ворожки… Ось і наразі московитам примарилося, спостерігаючи за сталою українською практикою споживання цього НАЦІОНАЛЬНОГО продукту, що САЛО має всі шанси врятувати і російську армію від поразки. Мовляв, варто лише знайти кошти, щоб накупити його багато… А тому, враховуючи складність завдання внаслідок браку коштів, торгова публіка в брянському закутку розпочала збирати гроші на сало! В усякому разі на брянському базарі «трилітровка-копилка» вже стоїть!
Борис Домоцький
Обговорення матеріалу