Тамила

Села Новгород-Сіверщини занепадають. Загальноосвітні навчальні заклади в селі – се вже така диковинка, як приїзд президента до районного центру! В цім краю повноцінних шкіл залишилась жменька. Ще б пак, за підсумками 2020 року на Новгород-Сіверщину лелеки принесли тільки 72 новонароджених!? Отож і дитинство учнів найпівнічнішої об’єднаної територiальної громади перейшло в площину «автобусного життя»!

Підлітки їдуть до так званих «опорних» шкіл, кілька з яких поки що залишається в селах та в Новгороді-Сіверському. Зростає покоління, яке, бува, і не уявляє ні школи, ні садка, ні будинку культури чи медичного закладу в своєму населеному пункті – де народилися, де жили пращури і де наразі учні живуть з батьками.

З юними презентантами «життя на колесах» – нащадками своїх ровесників, іноді спілкуюся на теми життя буття. Се дуже цікава «штукенція», оскільки діти доволі уважні до того, що відбувається навколо. Тому й дискусії виходять плідними.

Тамила! Юнка з єдиним на всю Горбівську старостинську округу ім’ям! 12 серпня 2021 року моя симпатична землячка відсвяткує 14-річчя. А наразі співрозмовниця з задоволенням ділиться пережитим та очікуваним у своєму невеличкому життєписі. Що й казати, юність – прекрасна пора!

З невеличким, як за чисельністю, гуртом сільських дітлахів шкільного віку дівчина на шкільному автобусі, котрим чимало років вправно керує Юрій Петрович Савченко, щоденно їздить з села Юхнова до Новгород-Сіверської гімназії №1 ім.Б.Майстренка. Як кажуть – здобувати освіту! Вона є ученицею 8 класу.

«До гімназії я прийшла в 4 клас. До того навчалась в Дігтярівській школі. Минули роки і я вже звикла з усіма вимогами цієї поважної школи Новгород-Сіверщини. В нашому класі, який очолює гарна вчителька української мови Наталія Анатоліївна Кравцова, 22 учні. Щодо своєї успішності з предметів, скажу так – вона посередня. Мене не вельми вабить математика та інші «точні» предмети. Натомість українська мова, література, музика, праця – такі, де мені легко знаходити задоволення».

Гімназистка з Подесення орієнтується на закінчення повного курсу гімназії. Щоб після 11 класу спробувати долю, вступивши до вищого навчального закладу. Тамила прагне набути фах у правовій царині. «Скоріш за все, навчатимусь в університеті, де готують кадри для служби в поліції. Я люблю людей, хочу, щоб громада жила спокійно, щоб якомога менше порушувався закон, а так і боротимуся з його порушниками. Хочу вчиняти по-справедливості, допомагати ображеним, ошуканим та скривдженим діями порушників людям!»

Тамила – життєрадісне та активне дівча! Юнка жвава і має певні принципи. А ще – полісяночка уважна до тих, хто поруч. Дівчинка доволі комунікабельна та відкрита до спілкування зі старшими.

Мені одразу сподобалась, як Тамила засвідчила добре володіння рідною мовою! Що ж, справді прекрасний тренд! Бо є яскравим показником незворотності змін до кращого в нашому житті. Адже в селі, де мешкає Тамила, як і в більшості населених пунктів Новгород-Сіверщини, після коротенького за тривалістю «Українського Відродження», коли й Горбівська школа була україномовною, до 90-х років ХХ століття насаджувався «рускій язик», а українська, від початку 30-х на півночі України «вбивалася мечем» русифікації. Словом, Новгород-Сіверщині дісталось, бо ідеологічні охоронці совецької імперії добряче тут «помахали» мечем змосковщення.

В ті роки Горбівська сільрада і втратила українську мову. Сусідні ж Гірки з півдесятком сіл в Коропському напрямку полишили в спокої. Тому й сьогодні, навіть на закаті активного життя в селах Новгород-Сіверського Подесення чуємо українську!

Саме таким було наше спілкування з Тамилою Тужик, яка не тільки виявила правильність розмовної мови, а й наголосила, що любить предмет «українська мова» в своїй гімназії. А що ж до такого прекрасного імені, яким наділено добру симпатичну дівчинку з Юхнова? «Се так бабуся Інна Михайлівна порадила моїй матері Юлії Андріївні мене назвати. Казала, що у матері, коли мене народжувала, важкі пологи були. Їх приймала лікарка Тамила Анатоліївна!? Вона дуже прагнула, щоб я народилась живою та здоровою!» Що ж, пам’ятаємо пані Тамилу – лікарку з Новгород-Сіверської ЦРЛ ім. І.Буяльського і вважаємо, що таке ім’я дівчина з Юхнова з гідністю носитиме в житті!

А наразі – навчання на відстані! Карантинні обмеження. І Тамила з подругами перебуває в селі. Живе з рідними в Юхнові. В будинку, який своїми руками поставили прадід Михайло з прабабцею Надією. На жаль господар Михайло ранувато пішов ув інші світи, а так Тамила його не бачила. Натомість, дещо з талантів свого попередника та й всього роду дитина вспадкувала! Як от схильність до музики та співів. Дівчинка з задоволенням бере участь у художній самодіяльності.

Щож, хай щасливою буде не тільки юність моєї землячки, а й все життя гарної україночки Таміли Тужик із козацького Юхнова, яке розкинулось на Ханенковій горі правого берега Новгород-Сіверського Подесення!

Борис Домоцький