(Рапсодія— інструментальний твір, вид музичної фантазії на народні теми. Це слово має тисячолітню історію (Вікіпедія).
Кілька днів тому в Стародубі з неба почало падати та підгорати. У всякому разі, як пише на нашу адресу колишній житель Новгород-Сіверщини Федір Щербін, стародубці звикли вже відганяти від себе міцний сон. Відтоді точиться ріка розмов. І кожен прагне визначити, як звучала та «мелодія», котра народжувалась в процесі «хлопков» в середмісті староукраїнського Стародуба, в якому від більшовиків леніна тимчасово при владі сидять чужі люди. Отож і вийшла повноцінна «рапсодія»!
Про риторику московитів з приводу «украінскай атакі» з бабахканням в центрі Стародуба, яка кілька разів накочувалась хвилями, написав нам колишній земляк, 68 річний чоловік, що вже каявся перед самим собою. І промовляв у листах, що хотів спокутувати гріх перед українцями, які страждають від кацапів. За те, що він – громадянин росії і діти його з онуками служать «імперії зла». Саме так! Бо сьогодні навряд чи знайдеться держава, окрім московії, яка б змогла зібрати та згенерувати стільки зла в світовому просторі.
В той же час їх, українців із Новгород-Сіверщини, які вірно служать москві – сьогодні чимало. А Федір Щербін вже другий рік виглядає далеко від того, яким його бачили на Новгород-Сіверщині до 2014 року. Минуло самолюбство, втекла спесь, а набута за десятиліття проживання в чужому середовищі традиційна московитська кічливість теж пішла геть. Залишилася без змін, що завжди виділяло українця на тлі кацапських «каво» та «чаво», лагідно-тепла говірка Подесення, сформована ще від Литви!
В очах «колишнього» жителя Новгород-Сіверського лівобережжя надійно оселилася глибина стомленості. Федір, кажуть знайомі, згорьований та наповал вбитий перебігом війни. Ще б пак, непереливки дядьку з лівого берега Десни – особливо за «графу» з громадянством. Хіба від 2022 року не соромно за такий запис? А тому й прийдеться нести хреста до спочину…
Інша річ, як ми кажемо в такому випадку:а хіба не вистачило Федору разом із дружиною мізків, щоб повернутися, бодай після 2014 року, до України?
Виходить, що ні. В його країні з цього приводу кажуть – «смаладушнічал маласть» українець.
Про душу Федора
Та Бог з ним. Нам своє робить. Але звернути увагу на лист колишнього українського громадянина до читачів «Правого Берега Десни» варто.
«А с той поры, как районные центры Брянщины стали ощущать на себе удары войны – все покотилось в какую то пропасть безнадежды. Возможно, что большинство моих земляков в городе Стародубе и в соседних деревнях уже четко понимают обреченность всей России. Понимают, но по прежднему вслух не произносят. Потому, что боятся. Это как в Советском Союзе в период Сталина. Другое дело, что сейчас все построено на полном абсурде. Действительно, есть война, убивают поколение наших детей и внуков, есть стремление в кремле продолжать жестокое убийство народа. Но, при этом, в голову моих друзей и их семей входит полнейшее разочарование вместе с безнадежностью завтрашнего дня. Многих спасает водка. Не разбираясь с внутренним миром народа, она наповал убивает рассудок и без того вымученого тупостью телевизора российского народа. Вот и сегодня мы беседовали с коллегой Николаем М. Еще 10 лет назад мы вместе учительствовали в Стародубе. Сейчас он, как и я , пенсионер. Мы вспомнили некоторых ребят, что на этой бессмысленой братоубийственной войне очень рано заканчивают жизнь. Как вот Коля Фролов. 39 лет. Его схоронили зимой в с.Дареевичах. Или еще моложе пацан Стародубья Гриша Пашук. В том же феврале. Говорят был командиром мотострелкового отделения.
Интересно, что некоторые были неплохими учениками, когда речь вести о способностях или уровне интелекта погибших или которые мобилизированы на войну. Конечно, идеологическое развращение молодежи злом или откровенной агрессивной риторикой против соседей-украинцев, многим таки действительно навредило сполна. Похоже, как у фашистов Германии с молодежью – внося в сознание наших ребят идиотскую и подлую потребность смотреть глазами ненависти на украинцев.
А теперь вот, как вчера, 13 мая, в пламени на землю Брянщины один за одним падали самолеты и вертолеты. Здесь то и дураку, как говорится стало понятно – что ожидает русский народ, который позволил так себя одурачить в завершенье войны. Не очень приятно предполагать, хотя все, как на чистом листке бумаги понятно – унизительная капитуляция. А пока, многие люди действительно сходят с ума, когда что-то в небе летит. Потому, что оно – попадет куда-то наверняка.
В то же время читают, когда на телевидении некоторые военные специалисты армии России не исключают возможность «наступления ВСУ» по Брянской области. Можете представить уровень страха, который сеет в умах моих земляком каждое слово про войну? Хотя, еще раз скажу о событиях последней декады, даже удары по Стародубскому военкомату или падения в огневом «одеяньи» 4-х воздушных военных аппаратов с неба, не удивили людей, которые рассуждают взвешеными и объективными категориями. Потому что они понимают, что имеют сейчас и чем это все должно завершиться».
Ред. «Правого Берега Десни» за змістом листа Ф.Щербіна зі Стародубщини
Обговорення матеріалу