Так, спосіб знайомства у нас був банальний, як наш час, – особисте повідомлення в
Меседжері. Фото одного з пейзажів, яке завело мене в ступір. Що за техніка:
кольорова графіка, вишивка стрічками чи ще щось? Як виявилось згодом – це гладь.
З того часу чимало робіт було створено митцем, майстром вишивки та літератором
Максимом Гроссманом-Слинько, але оте поле пшениці – досі перед очима. Вірите, я й
досьогодні не можу второпати: як ото можна так досконало з допомогою нитки з
голкою змалювати пейзаж? На думку Майстра, в цьому немає нічого особливого.
Відчуття кольору та володіння техніками. Й постійна робота над їх вдосконаленням.
«Ні дня без голки» – такий має девіз чоловіче, активно опановуючи величезну кількість
вишивальних швів та створюючи авторські методики.
Щиросердно він ділиться своїми новими доробками, постійно виставляючи їх на
розсуд майстрів та поціновувачів. Вишивки Максима дуже різні: пейзажі, птахи й квіти,
тварини, сюжетні картини та креативні "замальовки". Відрізняються вони і тематикою,
і розмірами, і матеріалом, але кожна з понад п’ятисот картин створених майстром
вишивки гладдю є взірцем майстерності виконання.
Зізнаюсь відверто: з самого початку спілкування я з нетерпінням чекала нагоди
зустрітися з Максимом й відчути його енергетику, яку гаджетами не передаси. Вперше
ж побачились ми в лютому 2017-го на святкуванні 25-річчя народного аматорського
клубу декоративно-ужиткового мистецтва «Княжа скарбниця». Тоді й домовились про
запис в рамках циклу авторських передач «Творчий портрет».
Наша журналістська доля щедро презентує можливості спілкуватись з людьми
вільними від шаблонів. Таких зустрічей було чимало і на моєму шляху. Максим
підкорив не лише професійністю як майстер вишивки, а й своєю стійкою
громадянською позицією як невтомний борець за неньку-Україну. І передача вийшла
не лише про творчість.
Не лише про творчість говорили ми і цієї неділі в спільноті вільних однодумців, що
зібрались в Арт-просторі «3-й поверх». Різні покоління і світогляди. Кумекали і про
творчість, і про політику та політиків, і про виховання. Мріяли про українську Україну, з
європейськими стандартами та своєю автентичністю, з перевагою демократичних
цінностей над безвладдям.
Це була чергова моя зустріч із Майстром і перша творча – Максима з новгород-
сіверцями. Впевнена, буде продовження. Бо є вже попередні домовленості на
відкриття виставки робіт. Є і попит сіверян на пізнання досі маловідомого в нашому
краї, але відомого далеко за межами Чернігово-Сіверщини та й України, майстра
вишивки, громадського діяча, літератора Максима Гроссмана-Слинько.
Юрист, фізіогноміст за освітою обрав для себе зовсім іншу стезю. Пише вірші,
оповідки, афоризми (наразі до друку готується збірочка у співавторстві з Валентиною
Гречко), але найбільшу втіху має від вишивки, якою почав займатись ще з дошкільного
віку. Практикує нетрадиційну медицину. Полюбляє блукати по лісу та збирати
лікарські рослини. Ще більше полюбляє пісню. Зізнається, що знає понад 5 тисяч
українських пісень. Чимало – автентичних. Збирати фольклор – свого часу також було
одним із захоплень Максима. А ще – веломандрівки Сумщиною та Чернігівщиною.
Саме природа надихає майстра вишивки. По поверненню до Шостки, де наразі
перебуває Максим із родиною, до рук беруться голка, нитка, п'яльця; підключається
багатюща фантазія; додається кропітка праця – ось і новий шедевр побачив світ. До
речі, неймовірно тонкі роботи Максима стали предметом гордості поціновувачів
творчості Майстра далеко по світах. Чимало їх і серед українців. Всього подаровано,
презентовано та продано до півтисячі робіт. Та то й не дивно. Чи не щотижня
з’являється новий витвір мистецтва. У багатьох майстрів вишивки є свої улюблені теми.
У Максима це птахи, тварини та квіти. «Люди дарують квіти, тому що в квітах
закладений справжній сенс Любові», наголошує всесвітньовідомий письменник Пауло
Коельйо. У кожну вишивку: будь-то квітка чи що інше, Максим вкладає частинку своєї
любові і дарує нам, глядачам, відчуття щастя і безтурботності, розуміння того, що
краса таки врятує світ.
«Я роблю те, що люблю» – головний меседж нашої зустрічі.
І Вам, шановні, вже як фідбеком, бажаю бути вільними та любити все, що ви робите.
Обговорення матеріалу