А тому й не варто змішувати все до купи та закривати очі на об’єктивну реальність, яка доводить, що Державний кордон від Чернігівщини і аж до морів розділяє не тільки простір на НАШ та ЧУЖИЙ, а й два геть різні народи, які зовсім не схожі один на одного. І ми не раз вже звертали увагу, що історично складені відмінності зовнішності, облаштування побуту та й взагалі внутрiшнього світу українців у порівнянні з сусідніми московитами впродовж століть – були настільки різними, що не помітити такого було неможливо.
До речі, увагу до відмінностей між українцями та московитами («малоросами» та «великоросами», як писали тодішні книжки), знаходимо в працях чисельного гурту дослідників, фахівців різних царин життя та академічних довідникових джерелах тієї ж Російської імперії аж до 1917 року. Пізніше, за советів, сей процес пішов на спад, вільне тлумачення питання національних особливостей, (де докою вважався «батько совецьких народів» І.Сталін, а особливо націй, зігнаних під дах СРСР, дозволялось тільки в межах, визначених ідеологією правлячої партії.
Отож, коли в наших руках опиняються серйозні книжки старих часів, полишати їх поза увагою не варто! Оскільки в написаному сумлінними авторами 100 і більше років тому зберігається чимало важливого для сьогодення! В усякому разі стільки, що достатньо для стримування діячів, які звикли прислуговуватися «великодержавницькою» схемою, на кшталт «один народ – одна історія», або ширити антиукраїнську думку про «єдине коріння» чи «спільність» рис українців та московитів.
А наразі погляньмо на кілька цікавих рядків поважного джерла, виданого в Російській імперії в 1906 році в Москві.
«Європейська Росія. Ілюстрований географічний збірник, складений викладачами географії А.Крубером, С.Грігорьєвим, А.Барковим та С.Чефрановим. Видання ІІ, виправлене та доповнене».
«Малорос є схильним до абстрактного мислення, а здатність зосереджуватися робить його мрійником. В той же час мрійність надає йому можливість щодо різноманісності поетичної творчості. Почуття та уявлення малороса створили колоритну поезію та музику; його поетична натура проявилась в незліченій кількості «дум», пісень, прислів’їв, легенд.
«Думи» малоросів значно відрізняються від великоруських билин, в яких, окрім історичної розповіді, постійно присутні відступи, на кшталт прощання козака з матір’ю чи дівчиною, про страждання в татарській неволі чи нудьгу за родиною. Зовнішньо малороси є красивим та рослим народом. Малороси серед слов’ян посідають одне з перших місць за своїм зростом.»
«Поміж малоросів переважають брюнети з темно-русявим волоссям. Статурою вони більше сухощаві, ніж гладкуваті. Жінки значно нижчого зросту. Вони статні та граціозні. Стрункий та гнучкий стан жінки вважається, як і «карі очі», складовою краси.»
«Обличчя малороса серйозне. У чоловiків – мужнє та здається старішим свого віку; вираз обличчя їхніх жінок видається м’яким, привітним та з невеличким відтінком суму.» (далі буде)
Р.S: В матеріялі використано світлини зі згаданого джерела.
Борис Домоцький
Обговорення матеріалу