Вперта байдужість українського державного очільництва щодо вимогливості до публічної подачі вітчизняними авторами історії часів московитського ярма, обіцяє нам ще надовго «тепличні умови» для фальшивих меседжей на сторінках книжок, які бере до рук українець. Тож не випадково, за багатьма напрямками інформаційних потоків, які вливаються в наші голови, ми є заручниками вивчення історії Новгород-Сіверщини ХVІ-ХХ століть з «обов’язковою» прив’язкою до імен імператорів та цариць Московії. Хоча, коли б була воля шкідливих атавізмів, ми могли б позбавитися вже давненько. В який спосіб питаєте? Та досить просто. Варто було лишень від 1991 рухатись шляхом сміливого формуванням національної свідомості молодого покоління українців із використанням правдивих джерел, запровадження шкільних підручників із українським духом, популяризувати публіцистичні та художні видання, підготовлені мізковитою молодою елітою, як все стало б на свої місця.
Новгород-Сіверська Брама та Катерина
Минає 234 роки, як у Новгороді-Сіверському – центрі намісництва, великі зимові свята відбувались за присутності на Губернській вулиці серйозної архітектурної споруди. Тієї, яка, окрім прикрашення містечка, в наступні століття, як не прикро, перетворилась на чинник міфологізації, фальсифікованих вигадок та відвертої брехні про Новгород-Сіверський на радість московитам. Словом, доля пам’ятки 18 століття виявилась неспокійною, оскільки її народження співпало в часі з поїздкою до Криму відомої на сексуальні збочення московитської імператриці Катерини ІІ. А сама німкеня, рухаючись 22 січня 1787 року в розкішній кареті вулицями засніженого Новгорода-Сіверського до палацу губернатора, аж ніяк не могла оминути цегляні Триумфальні ворота!
Зупинившись в Новгороді-Сіверському, який на Українській Землі став першим пунктом перепочинку 58 річної володарки імперії, очільниця «Расєї» не робила жодних заяв стосовно Брами, крізь яку проїхала та навколо якої з часом з’явиться море брехні та пліток. Великих та маленьких, яскравих та примітивних, які в совецьку добу остаточно переростуть в непохитну фальсифікацію української історії взагалі та життєпису Новгород-Сіверщини зокрема.
А першого вечора в Новгороді на Десні Катерина добряче втомилась. Ще б пак, підморозивши, як се буває у жінок, ніжки та сраку, що геть небезпечно, вона навряд чи бажала таращити зеньки в навколишній вечірній постір. Тому народжені пізніше під пером дослідників старовини різні побрехеньки, без автентичних матеріялів чи застенографованого з вуст цариці, для людей примітивних так і залишились «головним документом» про зв’язок Катерини ІІ та Брами в Новгороді-Сіверському!? Безглуздо, але так і є. Інша справа, що володарці Московії з розкішними персами, про що пізніше напишуть книжки, місцеві хлопці не полінуються посaлютувати феєрверками в морозне небо, а юродиві, як вічний тренд московських вельмож – весело пострибають навколо кaрети імператриці з дзвіночками! У всякому разі, про таке сповіщатиме тодішня трендова газета Московії, на яку полюбляють посилатися москвофіли в Україні. А придвірні письменники складуть змістовні рядки од «во славу ратних справ» невтомного партнера імператриці в ліжку Гріші Потьомкіна! Так, того дядька, який уславився талановитою режисурою великих вистав для Катерини «вздовж шляхів» її подорожей!
А тим часом під вечір 22 січня 1787 року, задовольнившись феєрією від вже згаданого модератора «расейських» забав, перша жінка Московії, скоріш за все, нікуди не поперлася. Вона поспішила, за підказкою Господа, на черень української печі в палаці губернатора, протопленої гіллям молодої вільхи з-за Десни.
Інша річ, що коли серйозно, то цього всього могло й не бути, але, разом із тим, події могли розгортатися саме так! Тим більше, що історія, як примхлива пані, іноді здатна тупо набрати «води в рота» і мовчати!? До того ж не тільки про нічні розваги «жриці» з імперською короною, а й про все, що відбувалось впродовж 50 годин на Новгород-Сіверських пагорбах! Словом, із мовчанням історії, на жаль чи на щастя саме так і сталось. І вона «назавжди» сховала від наступних поколінь багато чого. Ніхто не написав стенографічних звітів, не зібрав ніяких «накладних» чи «ордерів» разом із автентичними документами про перебіг подій 22-24 січня 1787 року в Новгороді-Сіверському за участю Катерини. Ось такі «білі плями» з часом почали підніматись з прадавніх глибин «піною» брехні, чисельними плітками, анекдотами та безглуздими побрехеньками юрби.
На жаль, в добу нову та часи новітні окрім розповідей московитських авторів знаходились і доморощені писаки, які українське життя під 500 річним пануванням «білокам’яної» на Лівобережжі, іноді заповнювали ідеологічним лайном гірше чужинського. Саме вони перебування Катерини ІІ в Новгороді-Сіверському обставили хибними рядками про, начебто, кількаденну таку собі «волонтерську» звитяжність московитської імператриці на просторі невеличкого містечка. «І з народом спілкувалась, і по церквам ходила, і нагороджувала знать, і цукерки роздавала, і враження на публіку висловлювала, і розпорядилася «нємєдля построіть новий собор, бистрєнко разобравші вєтхій Спаскій…!?, дарувавши аж 100 тисяч золотом…»
Десь так, хоча найбільше дісталося «Брамі», «Спаському собору» та темі фінансової відданості заможного люду «Нового Городка» заради світлійшої, «на честь якої і побудували Триумфальну арку»! Ось так! А йдеться, перш за все, про згадку 1786 року, в якому, начебто і звели архітектурну перлину – «Триумфальні ворота» на виконання вимог місцевого керівництва, отриманих від фаворитів великої хвойди, готувавших кілька років тривалу подорож. Мовляв – все для Катерини ІІ з її «легкої» руки! З тим і живе Новгород-Сіверщина, «хaваючи» наживку!
Натомість, щоб спокійненько поміркувати про Браму, її красу та ймовірні варіянти будівництва, архітекторства та долі споруди, а не «кидати в гору шапки перемоги» – розуму не вистачило. Бо спокійно – це значить свідомо, обгрунтовано та виходячи з ситуації, коли все стає зрозумілим. Ніт! Такого не сталося, та й воно не потрібне українофобській публіці невігласам, які геть далекі від знань історії рідного краю. Куди краще їм найчастіше в історії міста згадувати, неначе «міцну «скрепу» ім’я куртизанки європейського гатунку Катерину ІІ !? Хоча по правді, в фондах Новгород-Сіверського музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» авторові сих рядків ніколи не довелось бачити жодного архівного джерела щодо будівництва Триумфальної арки та заходів iз її відкриття на честь КатериниІІ!? Нема!
Натомість, місце документів, навіть в розповідях фахівців – посіли «байки» про Браму, які були «вкинуті» на Новгород-Сіверщину московитами в різні часи. Вийшло класно, бо зерна брехні вдало проросли. А українці – спокійно погодились з нахабною дурістю та й самі почали вже популяризувати безглуздя в контексті роздумів про історичний спадок Новгород-Сіверщини, ідеологічну гидоту, за якою після січня 1787 року Брама перетворилась на дарунок місцевого знатного люду Катерині ІІ!
В той же час, коли аналізувати подію зі зведенням будови на вулиці Губернській, багато чого виглядало зовсім не так. Цікавими, навіть дещо іронічними, як за змістом, на наш погляд, є рядки в одному з видань «Кореспонденту» за 2015 рік від журналіста Дмитра Слинька. Отож, серед іншого у спробі розглянути дещо з подорожі володарки імперії з сучасних позицій знаходимо таке: «У травні 1786 року предводитель новгород-сіверського дворянства Афанасій Лобисевич зібрав своїх колег з намісництва, щоб повідомити їм дуже неприємну звістку: до них їде ревізор. Все як у Гоголя: з Петербурга, «з приписом оглянути всю губернію». Якби не один нюанс: гостем був не рядовий інспектор, а сама імператриця Катерина Велика. Такий візит, – акцентує автор, – не обіцяв нічого хорошого, тому дворянські предводителі в найкращих чиновницьких традиціях саботували зустріч, пішовши «на лікарняний». З їхніх відповідей Лобисевичу можна було скласти медичну енциклопедію: від банальної застуди до «кам’янистої хвороби».https://ua.korrespondent.net/ukraine/events/
Між брехнею та правдою
Як і сьогодні, заможна новгород-сіверська публіка й 200 років тому не поспішала витрачати копійку «на забавки», котрі наказним порядком генерувалися бюрократичними посадовцями імперії. Навіть досить практичні буденні справи міста не завжди знаходили порозуміння серед товариства грошовитих містян, коли вони чули про долучення частиною своєї «кишені» в справі будівництва. І про таке свідчить цікавий приклад, який проявився після успішних архівних розвідок науковиці музею-заповідника пані Наталки Коврижко. Йдеться про Торговельні ряди, які стараннями дослідниці не тільки «помолодшали» більше, ніж на півстоліття, а й розкрили картину особливостей людської психології. Тепер ми вже знаємо, як по справді дивилися на всілякі будівництва фінансові багатії Новгорода-Сіверського!? Подібне і з Брамою. Оскільки звести потужний об’єкт такого штибу за кілька місяців чи за календарний рік фінансовими ресурсами місцевих людей – для Новгорода-Сіверського з теми фантастики! А для уявлень рівня безглуздих тверджень щодо будівництвa Брами впродовж 1786 року, «підганяючи» готовність об’єкту під поїздку Катерини ІІ, акцентуємо, що се був прорахований хід ідеологів імперії, оскільки в свідомості українців мали полишатися яскраві факти вічної «поваги малоросів» до образів світлійших – московитських царів, імператорів та вельмож… Палаци, храми, Брами… -все це мало бути даруватися «на честь…!» А будувати просто заради земного бажання «створювати красу на рідній Українській Землі» без «прив’язки» до московитського – українці не могли. Саме за такою «арифметикою» був «загублений» і справжній автор цієї «класичної» краси кінця ХVІІІ ст. Не ризикнули, а час – «все списав» на століття…
Натомість, щоб «порожнього» місця не було, надійшла пропозиція Москви – нехай значиться в історії Дж.Кваренгі. Це ж він стільки набудував на Московії, що й на Новгород-Сіверщині нехай на нього «молються», але згадують «Расєю»!? А що нема жодного папірця з натяком на італійського майстра – то справа третя. Історія пробачить! Так і вийшло.А місцеві екскурсоводи та краєзнавці аж до 2014 року боялися (та й наразі не вельми прогнали страх!) посилатись на українського історика О.Оглоблина, який в своїх працях ймовірним автором Брами називає українського архітектора Максима Мосціпанова з Коропа. Словом з Триумфальною аркою маємо ситуацію, коли варто покінчити з брехнею і рухатись вперед, шляхом закріплення УКРАЇНСЬКОГО, або продовжувати БРЕХАТИ на користь ворожої Московії. Адже ніяких документів про появу на світ Божий в Новгороді-Сіверському впродовж 1786-1787 років Брами на вул Губернській в якості подарунка від місцевого люду імперіатриці Катерині ІІ – НЕМА і НЕ БУЛО!
Борис Домоцький
Обговорення матеріалу