Екватор осені. Ми знову з вами і даруємо можливість, забувши на годинку буденні справи, пройтись рядками свіжого числа «Правого Берега Десни». Оскільки ми не виходимо в передплату, є сподівання, що кожне число благодійного видання опиняється в руках бодай кількох сотень нових читачів. Тому й не переймаючись смугою виборів, визначальний день яких на підході, продовжуємо розповідати мешканцям Новгород-Сіверщини про цікавих, успішних, мужніх та мудрих земляків різних часів та епох, сміливо говорити про наші проблеми, разом із читачами мізкувати над життям в сільській глибинці, заходити на простір, де вже сьогодні закладаються підмурівки нашого майбутнього. А коли комусь навіть вельми кортіло, щоб ми встрягли в нескінченні дискусії навколо виборних перепетій в нашому краї, в яких завжди кожен є правим, то відверто скажу. Вони – не цікаві, як за змістом подій, так і за своєю перспективою, на яку національно свідома частина громади очікує.
Словом, така собі осінь з присмаком політичної лукавості. Бо поставши на обрії політичного життя держави вперше за партійними списками, вибори до місцевих рад бодай на Новгород-Сіверщині, висвітили повне нерозуміння учасниками процесу (в переважній біль шості!) таких фундаментальних понять, як ПАРТІЯ, ІДЕОЛОГІЯ, ПАРТІЙНА ПРОГРАМА, СВІТОГЛЯД учасників перегонів тощо. Мало того, на виборах 25 жовтня 2020 року чи не вперше проявить себе занадто шкідливий чинник! Коли в свідомості громадян опосередковано відбудеться підміна змагань та суперечок в боротьбі за виборця (електорат) ПАРТІЙ справжнісіньким «ерзацем» – ВИБОРЧИМИ ПРОЕКТАМИ. Се коли в хід, замість ідеологічних платформ, геть масово запускаються тимчасові (сітуаційні) гасла, «кричалки», маніпуляції, до того ж часто з примітивними слоганами та сподіваннями на увійшовших до відкритої частини списків більш-менш відомих людей виборчого округу. Отож, у підсумку, місцеві вибори 2020 року на Новгород-Сіверщині стануть такими, що продемонструють значну різницю між свідомістю пройшовших до рад депутатів та ідеологічним фундаментом тої «політичної сили», яка їх взяла «під крило». А наразі справді для людей, які розуміються на політиці та мають уявлення практичною участю в політичному житті, що таке ПАРТІЯ – наразі мало не валер’янку стократними порціями вживають, спостерігаючи оту руйнацію так і не розвинутої за 30 років Незалежності партійної системи в Україні.
Інша річ, що життя триває, Україна залишається в межах тих же географічних координат на мапі світу. І Дніпро, і Десна, нехай значно помілкішали, але збігають до Чорного моря. На жаль, продовжує святу Українську Землю топтати брудний чобіт московитського ворога, окуповуючи частину нашого простору. Оце вже горе, рівно, як і не можна прийняти спокійно смерті воїнів – Героїв, які боронять Батьківщину. Та, слава Богові, розуміння цієї найстрашнішої проблеми ХХІстоліття, яку переживає Батьківщина від 2014 року, ставши жертвою московитсько-української війни, пішло больовим відлунням по серцям сотень тисяч та мільйонів свідомих громадян.
Ось і кілька днів тому, на Покрову Матері Божої, яка покликала нас до згадки, відновили в пам’яті ті події, яким ми славу возводимо в сей день, а також не забуваємо про рідний край – наше улюблене правобережжя Десни. Старі безіменні козацькі могили від північно східної окраїни сотенної столиці й до Коропщини, постать Івана Богуна, котрий за легендами десь в землі біля Новгорода-Сіверського незламним впав на землю. Шануємо Великого достойника Івана Мазепу, заклавшого трендову ідею єднання з військовою міццю Європи та відходу України від кровожерливої Московії. Бо і дух Гетьмана живе на цім березі! А ще – Новгород-Сіверське «Вільне козацтво» 1917-1918 років, яке чатувало спокій містян та району в час смути та погромів від московитської гидоти на Сіверщині. Та й про «Чорних запорожців» П.Болбочана не варто Новгород-Сіверщині вигляд байдужості виказувати на своєму обличчі!? Бо саме сей військовий підрозділ восени 1918 року міцністю свого жертовного спротиву не давав вільно почуватися озброєним «до зубів» набродам з пітерсько-замоскворецького напрямку на лінії від Новозибкова й до наших сіл Ковпинки та Кам’янської Слободи. Отож, шануймо Героїв часів національно визвольних змагань та доземно вклоняймося нащадкам Козаччини, полігших на полі брані в час Московитсько–української війни 2014-2020 років. Бо цей день осeні – для УКРАЇНСЬКОЇ ВЕЛИЧІ – ЗАХИСНИКІВ, ПАВШИХ ГЕРОЇВ, НЕЗЛАМНОГО ДУХУ та ВІЧНОЇ ПАМ’ЯТІ. Як кажуть того, чим ми були, є і будемо нездоланними на своїй Богом даній землі!
Борис Домоцький
Обговорення матеріалу