Пам’ятаєте, як лукашенко поздоровляв українців iз головним державним святом? А особливо, коли бажав «мирного неба, толерантності, мужності, сили та успіхів у відновленні гідного життя»!? Він вміє так. Бо роль його ніколи не була самостійною, а нагадувала куцу мотузку, яка ставала таким собі мірилом «самостійності» та «свободи» для цього так званого державного діяча, яким правитель Білорусі ніколи й не був. Та він же й президентом країни, в якій він перебуває останні два роки, насправді не є. Невипадково ж демократичний світ такого прізвища поряд iз посадою «президент Білорусі» – визнавати не хоче.
Тривалий час, а вірніше два з гаком десятиліття, очільництво України не мало чіткої позиції щодо облаштування політики з таким сусідом, як Білорусь. А внаслідок млявості, невизначеності та примітивних загравань, жоден державний документ за різних українських президентів не передбачав ніяких запобіжників на білоруському напрямку. Тож після широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, коли білоруський простір став виконувати функцію надійного та гарантованого плацдарму російської смертоносної зброї для ударів по Україні, наші високопосадовці мало не в унісон заспівали пісню, що «ніколи не передбачали такого вчинку з боку Білорусі».
Натомість лукашенко, як жорстокий та підступний диктатор-тиран iз обмеженим ресурсом власного інтелекту, зовсім не переймався наслідками нахабних, але по суті, примітивних оборудок власної персони. Особливо, коли йшлося про зовнішню політику. Викоханий на примітивній «одновекторності» орієнтирів на конкретний напрямок, а по-простому – на прокремлівському прислужництві, сей чоловік, трішки схожий на Мауглі, навіть елементарних, так би мовити, початкових азів поведінки лідера держави не засвоїв. Тому й вчинки диктатора для розумних людей дуже швидко, за будь-яких обставин та ситуацій, виявляли повний перелік того, що складає алгоритм дій невігласа совецького голови колгоспу чи секретаря райкому.
Так, справді, є посада, яку сей чоловік вдало експлуатує на свій розсуд чверть століття, і є постійний господар – імператор московії. Все інше для лукашенка не являє ніякої цінності, а спілкування в площині зовнішньополітичних форматів на міжнародному рівні (до часу узурпації ним влади!) відбувалося на хвилі вдало сформованого фальшивого іміджу «вольового, хазяйновитого, вимогливого діяча» – неначе бригадира в совецькому колгоспі, який, волею долі, опинився на президентській посаді. В такій ролі так званий «президент» Білорусі жив аж до війни 24 лютого 2022 року і який, окрім іншого, неначе «жук на гівні», ще намагався «крутитися» перед цинічним шефом.
А тепер зауважимо, що ніяких для себе алібі, як провідного злочинця за наслідками війни, що триває і яка завершиться перемогою України, Лукашенко не досяг! Бо робить все так, як і подає практика діяльності тих, які поставали перед світовою спільнотою міжнародними злочинцями. В усякому разі – міцно працює в єдності з путіним, періодично озвучуючи свої солідарні антилюдські кроки. Хоча публіці справді, іноді здається, що от, мовляв, лукашенко крутиться перед путіним, щоб не вельми замаратися в авантюру війни, а так і залишити московитського імператора винуватцем-одинаком!? Ніфіга, він це робить так, скільки йому можливостей дарують мізки, за рівнем яких лукашенко й проявляє своє «его» з кожним наступним кроком.
Ось і тепер, коли за два дні після «поздоровлення» українців, лукашенко вдався до невеличкого «пояснення» причин свого вітання. Він так і висловився, як дозволив інтелект і як спрацювали мізки – і не більше! Адже в його ситуації та при адекватному мисленні – навряд чи якісь диктатори минулого чи нинішні вдавалися до подібного трешу!? Особливо, коли до цього він встиг вже не раз і не два озвучити про свою підтримку дій путіна.
Мало того, не встигли збігти лічені години, як і цього разу білоруський диктатор знов віришив «проїхатися по мізкам» адекватної спільноти, вмикнувши платівку «ядерних страшилок». Ну, майже в дусі риторики колеги-диктатора північної Кореї!? «Ми колись з путіним у Пітері заявили, що переобладнаємо білоруські літаки Су для того, щоб вони могли нести ядерну зброю. Ви що, думаєте, ми язиком ляпаємо? Все готово!… Я їх попередив: не дай боже якась серйозна провокація проти Білорусі – цілі у нас визначені. Центри ухвалення рішень – ми їх знаємо, я не погрожую нікому, вони дивляться за нами, а ми стежимо за ними.» От тільки і цього разу він нічого нового не вчинив, оскільки діяв у межах того, на що запрограмована його свідомість. Варто лишень повернутися в грудень 2021 року, коли у лукашенка була розмова з пропагандоном кисельовим, щоб акцентувати на його думці навколо зовнішньополітичної обстановки кінця року. Так ось саме тоді сей васал московської імперії не приховував, що «підкаже путіну повернути ядерну зброю до білорусі… Ми домовимося яку. Ту ядерну зброю, яка буде найефективніша в такому зіткненні.»
P.S
Пригадуються довоєнні роки. Чернігів ставав зручним містом для приїжджих білорусів. Їм подобалися «чартери» на торгові об’єкти нашого обласного центру. Гості з Гомеля, перш за все, хоча й інші міста Білорусі відряджали публіку з великими валізками до Чернігова, задовольняли в місті над Десною всі потреби за вимогами ринкової епохи «купи-продай»! Очевидці кажуть, що нашим сусідам все подобалось і допомагало покращувати життя, яке, навіть коли його тривалий час «рожевими фарбами» розмальовували в українському соціумі адепти лукашенка, для простих білорусів медом не було. Натомість, дружня сусідська Україна була! І саме тоді, не звертаючи уваги на білоруські проблеми, українському пересічному громадянинові в мізки втлумачувалась тема «лукашенко – талановитий господар білорусі і життя там мало не рай…»!?
Все догори дригом, відкривши очі всім українцям, перевернув час «Х», коли 24 лютого 2022 року, той, що обіцяв «приїхати в Україну хіба що на тракторі замість танків», підло та нахабно відкрив широкі ворота на землі та на небі з білоруського простору для вбивства сусідів. Сусідів, яким і через півроку агресії – 24 серпня 2022 року, без жодної крапельки совісті, котру з його голови вибили звуки ракетних пострілів із Зябровки по Україні, він побажав «мирного неба, толерантності, мужності, сили та успіхів у відновленні гідного життя»!?
Лукашенко – типовий самодіяльний актор, який узурпував владу в Білорусі та продовжує грати роль, визначену власними можливостями та дозволом господаря московії. Імпровізацій в сих виставах, які засвідчує зі сцени актор – не вельми. Та вони, власне, в артиста нікудишні. Хоча, як за строком перебування у владі, він, начебто досвідчений, але вистава ніколи не зачіпає адекватного глядача. Тому, що актор по рукам і ногам міцно зав’язаний своїм годувальником.
Інша річ, що місця для совісті, яку Бог дарує всім, в тому числі і президентам, відкриваючи можливосі використання влади, у лукашенка не знайшлось. А так і вчиняти за законами та порядком співіснування держав та народів йому не захотілось і він обрав облуду, а для своєго останього притулку – пекло!
Б.Домоцький
Обговорення матеріалу