Хто зна, можливо корюківці й праві, що так вперто борються за місце під Сонцем? Як там не буде, але своєю звитяжністю засвідчують вміння поборотися за «правоє дєло». Ось і зараз читаю думки колежанки зі славної Корюківки Ірини Гайової https://susidy.city/read/blog.
А моїх земляків – патріотичних та не менш завзятих, ніж корюківці чи меняни, можливо теж не полишає думка, що «важка» компанія боротьби визначена Всевишнім впродовж останніх десятиліть. Коли керівництво Новгород-Сіверщини, перебуваючи в неймовірно тепличних умовах «золотого» десятиліття 1994-2004 років, спромоглися втратили все, що тільки можна. І, перш за все економічну складову чудової та заможної перспективи.
Справді, могло бути по-іншому. Коли сусідам нашим і на думку не впало б засумніватися в справедливості рішення з центром району в Новгороді-Сіверському! Але для гарантованої впевненості 1000-літньому старожилу на Десні зі статусом «обласного міста» потрібен був лишень один «крутяк» – бодай разів у 5 більший за нинішні кріхти бюджет!? Який би гарантовано переважав над казною міста козака Каруки! От тоді б, конкуренти мовчки споглядали, як місто Володимира Великого над Десною лаври збирає! І проти «відступнОї» для Новгорода-Сіверського від затверджених критеріїв із визначення центрів новоутворених районів – ніхто б не піднімав гвалту! Просто розкривши рота, всі опоненти з розумінням милувались би українським економічним «дивом» на краю Вітчизни.
Так. Корюківська фабрика справді називається надійним наповнювачем бюджету Корюківщини та щедрим спонсором креативних будівельних впроваджень в місті впродовж 90—поч.2000-х. Стоять багатоповерхівки, були сотні робочих місць, рухалась вперед соціяльна царина. Натомість, тієї ж пори економічно-фінансовий зашморг стискав «до неймовірного» шию Новгород-Сіверщини, залишаючи тільки місце для «ручних» впливів із Київа за підтримки президента-земляка. Думається чули про вокзал, готель,…
А поскільки новгород-сіверці купували класні шпалери названого підприємства, то могли усвідомлювати, що потужна фабрика (Вікіпедія називає до 50 млн.рулонів на рік! https://uk.wikipedia.org/wiki) в невеличкому населеному пункті Чернігівського Полісся від 90-х років набула ознак «золотої курки»для тамтешнього люду.
Звичайно, що районні начальники Новгород-Сіверщини не могли не усвідомлювати значення підприємства для рідного краю. Інша справа, що їхня свідомість виявилась докорінно протилежною здоровому глузду та викликам цивілізаційних змін. Вона, здається, відрізнялася неповагою до розвитку проектів потужного бізнесу на Сіверській землі, а так і може бути названа «особливим» стилем життя та діяльності місцевої знаті, коли економічний чинник повністю ігнорується!?
Останній промінь перспективи одужання та розквіту землі Новгород-Сіверської остаточно згас 2008 року, коли руками районного та обласного чиновництва, за підтанцьовок так званих активістів (порівняйте з тими, що наразі підтримують нового голову Корюківської ОТГ!) та навіть одного з народних депутатів-земляків проект цементного заводу, презентований всесвітньо відомим холдингом «Сімент» було відправлено в небуття. Ось так. До речі, і «Правий Берег Десни», і «Сіверщина» писали одразу по «свіжому сліду» про безглуздя, вчинене новгород-сіверськими руйнівниками у владі. А далі – все пішло та повалилось, перетворюючи Новгород-Сіверщину та відсталий закуток безперспективної периферії. З вимиванням патріотичних та кваліфікованих кадрів до великих міст та обнадійливих у контексті завтрашнього дня територій. У підсумку – маємо те, що маємо.
Ось тому, споглядаючи спокійно на картину з територіально-адміністративним реформуванням, де очікування облаштування районного центру в місті Новгороді-Сіверському пробудило до життя неймовірний рух спротиву сусідів, можна тільки жалкувати. Про те, як довго Новгород-Сіверщина терпіла на головних чиновничих посадах людей, набувших ознак руйнівників рідного простору. Сіл, міста, району. Як дії бездарних владних «князів» привели в підсумку до повного економічного занепаду, до незворотніх змін у духовній площині та навіть в традиційній ментальності.
Отож наразі, коли Новгород-Сіверський у жорсткому протистоянні щодо відстоювання свого місця під Сонцем в хід запускає єдиний об’єктивний, справедливий та вічний, як Рим, аргумент на свою корість – стає сумно та прикро. Тому, що можливо і цього разу Новгород-Сіверський, а так і міських та районних начальників (а се найперше – для них, а не для пересічних громадян!) врятує ІСТОРІЯ. Бо наразі – тільки вона з креативною минувшиною класичного маленького українського містечка Середньовіччя має право витягнути з багна столицю Козацької сотні в борні за право називатись райцентром. Інших «козирних карт» в колоді НІТ!
Борис Домоцький
Обговорення матеріалу