Купальські історії дохристиянської Руси-України у ХХІ сторіччі залишаються в мистецьких творах, числених переповідках та масових забавах на початку липня. І навряд чи публіка, без ліньки гуляючи на лоні природи, прагне відшукати у своїй свідомості генний слід поколінь пращурів? Скоріш за все, народ із задоволенням занурюється в кількагодинний перепочинок, прислуговуючись «серйозною» причиною, яку підкидає щорічно пріснопам’ятний Іван Купало. Щеб пак, пошукати «квітку папороті» та стрибнути через багаття! Хіба не драйвова затія епохи хронічної втоми, клацання гаджетів та пошуку екологічних закутків для відпочинку? До речі, зразу зауважимо, що квітку папороті у ярах над Десною цього разу земляки не знайшли. Але принципово пообіцяли наступного року не підвести!
На прадавньому лучному просторі, зовсім близько до улуговини озера Джгань – у другій половині днини 6 липня веселилась новгород-сіверська публіка. Її, готову півдоби присвятити темі сучасного погляду на дохристиянські часи, до конкурсів та забавок, вселяючи у потужний підсилювач енергію та завзяття, невтомно заводив талановитий ведучий – керівник міської культури Новгорода-Сіверського Юрий Воробей.
Програма заходу розраховувалась на дітей та дорослих, на силу, спритність та мистецький талант та на вміння перемагати та розуміти естетику. І все це – дитячі змагання, конкурси, майстер-класи, пропозиції від торговців наїдками та напоями – найдопитливіша частина Новгород-Сіверської міської об’єднаної територіальної громади могла на повну силу відчути на узбережжі Десни, де від часів Середньовіччя тричі на рік влаштовувались ярмарки, що тривали 2-3 тижні! Ось так! Здавалось би, куди там сьогоднішнім одноденним забавам на Купала? Навіть прислуговуючись технікою, водним простором річки, квітучим різнотрав’ям, голосистими піснярами Полісся – хіба здивуєш когось? Не ті часи! Разом із тим, споконвічна «родзинка» нашого буття залишається непохитною – публіка таки справді любить відпочивати та забавлятись ніяк не гірше, ніж працювати!
А коли на повному серьйозі, то виставки новгород-сіверських майстрів народних мистецтв з майстер-класами для дівчат із плетіння «купальських» віночків, рівно як і творіння наживо майстрами з ковальства чи гончарства з Ніжина залишають завжди приємні враження. Дійсно, хіба не насолоджуєшся, коли спостерігаєш, як новгород-сіверець Іван Кедун, що є наразі доцентом Ніжинського університету, навчає бажаючих виготовляти глиняний посуд?
Або про непересічних гостей. Он якими цікавими пропозиціями з різновиддя настоянок на неперевершеному українському різнотрав’ї та високоякісних медах, отриманих на екологічно чистому просторі Есманщини, порадували гості з Сумщини! Можна було трендову продукцію родини Рубаників Сергія та Ірини посмакувати на березі Десни. До речі, се не вельми поширений, як для Сіверщини, приклад життя та праці на Українській Землі працьовитих та небайдужих співвітчизників. До того ж – молодих, але з багатющим досвідом. Їхня родинна справа з повсякденною роботою, вихованням діточок, вивченням історії старої сільськогосподарської Козацької України та вдалим використанням досвіду попередників заслуговує на окрему розмову. Адже хіба не від пращурів нинішнє козакування пана Сергія, наявність добре доглянутих коней з розкішною збруєю? А пасіка? А 40-голівна отара овець? Отож! Вміють українці трудитися й у ХХІ сторіччі!
Зі сцени згадувались імена діючих депутатів та тих, хто змагається за перемогу у 207 окрузі. Ведучий нагадував, що достойники допомогли (кожен по своєму!) дійству над Десною у Новгороді-Сіверському. Сергій Сергієнко – депутат Чернігівської обласної ради та кандидат у народні депутати, Дмитро Блауш – депутат Чернігівської обласної ради та кандидат у народні депутати, Анатолій Євлахов – народний депутат України від 207 округу та кандидат у народні депутати, Ігор Рибаков – кандидат у народні депутати.
Так, від пори 80-х років Х ст. по Руси-Україні ширилось Християнство. Не обійшло воно і наші терени, де однолітком його запровадження виявився і Новгород-Сіверський, поставший на високому березі Десни.
Минуло десять століть. Стародавнє місто продовжує писати життєпис. Як і в епоху засновника міста Великого князя Київського Володимира в гості до братика Дніпра поспішає сестриця Десна. Змінюються покоління. Так було до нас, нині сущих і так буде завжди. Амінь.
Обговорення матеріалу