Тепер московитам залишається хіба що сподіватися на політ до… Сонця. Еге ж, оскільки сим маршрутом вже «пролетіли» вірні друзі путінської росії. В усякому разі саме про таке диво в 2016 році оголосило на весь світ північнокорейське телебачення Кім Чен Ина. Тепер – черга російських зомбі!?
А коли серйозно, то космічні програми, навіть із дослідженням Місяця, дійсно були в совецькому союзі. І шалені кошти, які остаточно вбивали й без того жебрацьке соціяльне життя «імперії зла», витрачалися на вивід у космос дороженних апаратів. Убога, але «з ракетою в руках», про що нагадували рядки незатійливої пісеньки «і всьо ж ми дєлаєм ракєти, і перекрилі Єнісєй, і в області балєта – ми впєрєді планєти всєй» – совецька публіка пишалась пропагандистською «фішкою» комуністичної країни. В той же час, не варто забувати, що совецькі діячі науки та техніки, прислуговуючись не тільки власними, але й вкраденими розробками світових космічніх досліджень, окрім завдання «наздогнати чи перегнати» Америку, мали відповідне фінансове забезпечення задля успішного звіту «радной партіі» про «касмічєскіє дастіженія савєцкава чєлавєка».
Постсовкова росія, хоча й відкинула при розподілі потенціялу СРСР таке поняття, як справєдлівасть щодо колишніх «республік-сєстьор», одноосібно потягнути на своїх плечах успадкований ласий шмат зі спільного «казана» до 1991 року не змогла. А так і утримати колишню совецьку «міць» одразу в усіх царинах життя, не кажучи вже про «рекорди» чи перші сходинки в космосі, без міжнародного співробітництва виявилася неспроможною. Як кажуть в народі – ні фіга не вийшло! У всякому разі, в жодному з напрямків науково-технічного прогресу за власний «дерев’яний рубель» – росія не здивувала! Просто не вистачило сил, мізків, ресурсів. А тому й не вийшло від світової спільноти приховати свою ніяковість та слабкість, які є не прийнятними для гурту перших держав планети. Мабуть, добре усвідомлюючи вроджену невдалість росіян, ще 200 років тому, розповідаючи московитам про такого собі Трішку, їхній знаний байкар писав:
«У Тришки на локтях кафтан продрался.
Что долго думать тут? Он за иглу принялся:
По четверти обрезал рукавов —
И локти заплатил. Кафтан опять готов»
Що тут додати? Ну, хіба не будеш сміятися над неймовірно безглуздою халепою кремлівських мрійників ХХІ століття, які прагнули самотужки осилити велич та могутність сучасних досліджень Космосу, а на практиці опинилися на лаві лузерів?
А років 10 тому московія вперше з часу розвалу союзу, проявила бажання бути «впєрєді планєти всєй» на дорозі до Місяця! Мовляв, могли ж наші попередники навіть в гірських породах поверхні супутника Землі поковирятися – а нам сьогодні що – слабо? Тим більше, що й штучний супутник «расіянє-то пєрвимі запустілі»! «І Гагаріна вєдь ми тожє атправілі палєтать вакрук Землі тожє пєрвім»? Ось і забажали московити втерти носа всім на цьому світі своїм черговим успіхом?
Що тут сказати? Справді, що було, то було. І навіть літали. І хоча з Місяцем впоратися, як американцям, московитам не вийшло, автоматичні апарати СРСР на супутник Землі таки дісталися. От тільки, як не повертай, а востаннє таке щастя, про що має пам’ятати сучасна росія, підфортило їм аж у 1976 році. До того ж, не варто забувати, що на москву працювали мізки всіх колоніяльних народів імперії! А тому, здається, сьогодні актуальним є запитання щодо коректності назви «вєлікая» у словосполученні з росією!? Оскільки ознаки реального « відстою» в темі досліджень Місяця навряд чи сприяють об’єктивності оцінки світовою спільнотою можливостей сучасної росії? «Российская лунная программа, утвержденная в 2018 году, – писало їхнє видання https://www.rbc.ru/, – рассчитана до 2040 года и включает в себя три этапа. Первый охватывает период с 2021 по 2025 год и предполагает создание базового модуля окололунной станции, испытание перспективного пилотируемого корабля «Орел» и беспилотные облеты на нем Луны. Кроме того, в это время планируется исследование Луны автоматическими станциями серии «Луна» (25, 26, 27 и 28), а также начало строительства сверхтяжелой ракеты «Енисей» для пилотируемых полетов к Луне на втором этапе.» В тім же московитському дописуванні знаходимо й таке : «В середине апреля(2022, – авт) во время посещения космодрома Восточный президент Владимир Путин сообщил, что Россия возобновит свою лунную программу и запустит межпланетную автоматическую станцию «Луна-25». Эта станция должна была отправиться к спутнику Земли еще в 2015 году, однако запуск в течение семи лет неоднократно переносили. На вопрос Путина, успеет ли «Роскосмос» запустить «Луну-25» в третьем квартале, Рогозин ответил: «Должны».
В той же час, як засвідчує московитське життя, в суспільстві на росії варто лише чомусь зламатися одного разу, як в подальшому все розлітається хрінзна куди, втрачаючи сенс. Здається, подібне трапилось і з бажанням летіти до Місяця. Коли в травні 2022 року «ТАСС» оголосив (вкотре!?) на весь світ, що на кінець вересня «Роскосмос» планує запустити апарат «Луна-25». Додавши, згадуючи Рогозіна, який «повідомив, що запуск орбiтального апарату Луна-26 та важкого посадочного апарату Луна-27 можуть відкласти внаслідок технічних обставин…» Натомість влітку – все перевернулось догори дригом. Та й чи могло щось відбутися по іншому, коли росію, як державу, котра вчинила широкомасштабну агресію проти України, викинули з усіх серйозних програм європейських та світових інституцій? Ось і в площині космічних досліджень все відбулось за законом справедливості, коли Європейське космічне агенство послало агресора до дідька, припинивши одразу співпрацю з росією за трьома польотами до Місяця!
І дарма, що в перші дні після красивого «удару» Європи по егоїстичній фізіономії московитські інституції ще якось намагалися «пахарахоріцца» на публіку. Тоді їхні ЗМІ («Вести» від 14.04.2022) – спробували «взяти на понт», мовляв «выход ЕС из российской лунной программы не помешает ее запуску…» От тільки в реаліях все відбулося до навпаки і про польоти до Місяця агресор мав забути. Мало того, швидкий розвиток подій вкотре нагадав адекватному товариству, що всі розмови на московії про сподівання «на сваі сіли» завжди були, є і будуть порожнім словоблуддям! «Российскую миссию на Луну перенесли на год.» – подав нещодавно ТАСС, посилаючись «на главу Роскосмоса Юрия Борисова.» https://www.bragazeta.ru/news/
Колись совецькому союзу,після 12 років праці конструкторів та іншого штибу наукової спільноти, вдалось вивісти на орбіту багаторазовий корабель-безпілотник «Буран», який з’їв 20 мільярдів совeцьких рублів та пустив за вітром роботу 1200 підприємств. Витрати виявилися тупим марнотратством, оскільки не змогли подарувати виготовленому «виробу» повноцінне життя. Облетівши в листопаді 1988 року 2 рази навколо Землі, програма «Буран» накaзала довго жити, зробивши корабель першим та останнім в серії «багаторазових», як і в житті з М.Горбачовим – першим і останнім президентом СРСР. Натомість американський шатл «Колумбія», піднятий в космос у 1981 році, відпрацював аж 134(!) каденції. Отож у підсумку, росія – спадкоємиця «імперії зла», виявилась нездатною забезпечити виконання програми новонародженого «багаторазового», а так і продовжити космічні досягнення союзу, де з «Бураном» ще живрілася надія на можливість конкуренції зі Сполученими Штатами Америки в космосі. Не вийшло, як і не склалося в комуністичних вождів зберегти союз, що пішов зі світової арени через 3 роки після мертвонародженого «Бурана».
Про мораль
СРСР падав під гуркіт двигунів «недоношеного дитяті» з назвою «Буран», який виявився непотрібним своїм батькам!? Спочатку совецькому союзу, а потім і його спадкоємиці – росії. Нині ж, ослаблена міжнародними економічними санкціями, від якої, окрім іншого, відвернувся й науковий світ – росія чітко прямує в безодню. Не стала виключенням і програма десятиліття – дослідження Місяця, на яку покладалися амбіційні діячі московії. Отож і постають запитання – як довго після таких ганебних провалів реалізації космичної програми протримається так звана «могутність» росії і як довго триватиме прелюдія до остаточного знесилення, руйнації та розпаду. В усякому разі напрямок руху до визначеного фіналу визначився.
Б.Домоцький
Обговорення матеріалу