Минаючи подвір’я Новгород-Сіверської Державної гімназії ім. К. Ушинського, публіка помічає дві щогли з прапорами. З блакитно-жовтим Державним Знаменом України та з золотими зірками на синьому тлі, що символізує об’єднану Європу!
Для Новгорода-Сіверського се новий тренд зі зрозумілим натяком. Йдеться про перспективу міста над Десною. Мовляв, настане час і здійсниться європейський вибір! Тим більше, що прапори майорять не «на задвірках», а поруч з найстарішим навчальним закладом міста, який подарував Європі чимало креативних вихованців, котрі за чисельністю своєю далеко обійшли інтелектуальний доробок гімназій іншої частини імперської Московії! І так тривало до 1917 року.
Але на початку розмови ми нагадаємо, що «особливої» популярності стародавній Новгород-Сіверський набув не сьогодні і не за совецьких часів, на які так часто посилається ностальгуюча за тоталітарною добою совка юрба. Не забудемо й про те, що попри мізерність населення в наш час, вщент розвалену економіку та фізичний занепад історичних пам.яток – бренд «Новгород-Сіверській» тримається серед «топових» центрів України. А гості, які бодай один раз відвідали староукраїнський «гОрод», не полишають прагнення почути відповідь на запитання: «чому і в як маленькому Новгороду-Сіверському вдалось отримати широку відомість в країні та поза її межами?»
До пошуку визначення причин, які в різні епохи посприяли Новгороду-Сіверському в «відчиненню дверей» до навколишнього світу, долучився й автор сих рядків. А ще- ми обозначили чинник, який століттями рухав місто до впізнання, зупинивши свою увагу на КНИГАХ! Бо на нашу думку, що саме вони пертворилися по життю на міцний розчин, який надійно скріплював духовний підмурівок успішності Новгорода-Сіверського! Оскільки на сторінках книжок перманентно зростала кількість згадок про місто: від перших, переважно статистичних, як то про населення, чисельність храмів, про ярмарки та заняття мешканців- і до розлогих матеріалів з історії, про природу та з переліком подій, які не обійшли місто від часів Володимира Великого, Козацької столиці, губернського та повітового центру. Коли потік інформації набув такої сили , що зміг за кілька століть виокремити невеличкий населений пункт на тлі інших поселень Лівобережжя!
Чому Новгород-Сіверський?
Саме так найчастіше і формулюють запитання з метою пошуку відповідей щодо «рейтингової» успішности гості Новгорода-Сіверського. Іноді їх збиває з пантелику невеличка дрібничка-мовляв, чому про Новгород-Сіверській, а не про інше містечко з подібним статусом, в різних книжках кілька століть з’являються публікації ? Хіба мало населених пунктів, до того ж нічим не гірших за Новгород-Сіверський на Чернігово-Сіверщині? Натомість увага присутності на сторінках завжди на стороні княжо-козацького містечка? Хіба не парадокс?
Щож, на перший погляд- справді йдеться про явище «особливе». Але ми маємо запам.ятати, що в основі причини успішності виявилися ЛЮДИ. Наші земляки- непересічні особистості, дякуючи яким, інформація про «городок» невпинно рухалась завулками свідомости серйозної публіки, закріплюючі поважність Новгорода-Сіверського.
Розумні люди перетворювалися на потенційних «модераторів» успішної «промоції» Новгорода-Сіверського ! Талановиті та геніальні – вони бралися за перо, народжуючи неперевершений «інструмент» реклами Новгорода-Сіверського-КНИЖКИ!
І хоча серйозні дописування про окремі моменти життя міста засвідчилися на сторінках друкованих джерел з 17 століття, процес накопичення «сили» для майбутньої промоції Новгорода-Сіверського стартував в 1789 році- дуже знаковій для Європи даті, яка сповістила світ про початок Великої французької революції!
І дарма, що в провінційному містечку в той рік, як і ув більшості випадків, все було тихо й спокійно. Подія відбулась- запрацювало головне народне училище. Заклад, який за два наступних десятиліття зміг підготувати міцний підмурівок для появи в 1808 році трендової в Російській імперії Новгород-Сіверської чоловічої гімназії! Уявляєте, заховане Всевишнім в глухій провінції містечко перетворюється на презентанта найкращої за якістю знань ЧОЛОВІЧОЇ ГІМНАЗІЇ !? Хіба не феномен?
Се її талановиті випускники– не менше СОТНІ відомих вчених, юристів, літераторів, педагогів, лікарів, військових змогли залишити по собі не тільки гарну публіцистику, а й сформувати «погоду» при входженні Новгорода-Сіверського до гурту історичних лідерів. Книги колишніх гімназистів ставали серйозним історичним джерелом для наступних поколінь , а відомості про маленький Новгород-Сіверський з усіма його перипетіями розходилися світом.
Новгород-Сіверський інтелект
З Новгородом-Сіверським щонайтісніший зв’язок мають як окремі події так і авторитетні презентанти останньої чверті 18ст. – 19 століть. Коли створення у Новгороді-Сіверському одного намісництв Московії покликало до появи в місті гуртка «автономістів».І дарма, що фіксованого списку достойників , які входили до структури -досі не виявлено, дослідники рішуче прислуговуються думкою, що ідеї гуртка 80-90-х років 18 століття об.єднували Г.Полетику, І.Халанського, В.Капніста, А.Рачинського, О.Лобисевича, В.Шишацького, А.Худорбу….
Українська еліта. Найчастіше з корінням старокозацьких родів. З думками, знаннями та прагненням до їхнього втілення в креативних культурно-освітніх проєктах. Про що засвідчили твори Я.Маркевича «Записки о Малороссии»(1798р), А.Пригари «Особое или топографическое описание города губернского Новгорода-Северского»(1786-87). Ну й, звичайно вельми поважна «Історія Русів». Творіння, яке без сумнівів народилося на Новгород-Сіверщині!
На початку 19 століття навряд чи міг не розповісти в Петербурзі про рідну Новгород-Сіверщину, де він народився в селі Вороб’ївці в 1789 році, Ілля Буяльський ? Кажемо навряд, бо тамтешнє елітарне товариство українців, що гуртувалося в північній столиці Московії, бажало якомого змістовнішої свіжої інформації про землю пращурів. Тим більше, що перербурзька «тусовка» українців відзначалась інтелектуальною потугою. Це саме тоді Тарас Шевченко не прогавив можливостей відчути силу знань світоча медицини- українського генія медичної науки Іллі Буяльського з Новгород-Сіверщини. Митець пера та пензля наполегливо відвідував академічні заняття від автора знаменитих відкриттів з анатомії та польової хірургії. Тому й припускаємо, що спілкування двох великих українців навряд чи могло відбуватися без яскравих згадок про дитинство чи юність! А значить і Тарас Григорович мав всі причини на певному відрізку життя проявити зацікавленість до історії України, підвалини якої вели на прадавню Новгород-Сіверську землю. У всякому разі, про «Слово о полку Ігоревім» Великий Кобзар напише поезії, а місто на Десні з чисельними храмами , шляхи від яких крутими ізвозами збігають до Десни, насняться поету … Хіба не цікаво? Адже не Кривий Ріг, не Шостка чи Харків, а маленький Новгород-Сіверський подарує Шевченкові солодкий кольоровий сон!
Згадаймо Михайла Максимовича (1804-1870) – першого ректора Київського університету. Достойник залишився в історії України людиною геніяльних здібностей в царині історії, філології етнографії. Як випускник Новгород-Сіверської чоловічої гімназії Максимович подав сучасникам та прийдешнім поколінням яскраві спомини про роки навчання в місті над Десною та зібрав великий доробок фольклору з утаємничених куточків Сіверського краю. Не обійшов поважний українець стороною і «Слово о полку Ігоревім». Дослідив та виклав в друкованих рядках свою думку. Як і Костянтин Ушинський (1823-1870), що окрім педагогічного спадку, зумів увічнити в літературі благодатну землю Новгород-Сіверського Подесення, розповівши про містечко дитинства та Наддеснянський простір очима дорослого автора.
Іноді бувало, що гімназисти, отримавши фах в престижних університетах імперії чи за кордоном ставали співробітниками редакцій газет та журналів, проявляючи здібності на тлі потужного інтелектуального та освітнього потенціялу в журналістських чи публіцистичних справах. Ото якраз в сузір’ї подібного штибу достойників називаємо випускника Михайла Чалого (1816-1907), якого вважають творцем першої вдалої біографії Тараса Шевченка і який, окрім керівних посад на ниві освіти, полишив багатосторінковий друкований спадок в тій же «Київській старовині» з цікавинками про Новгород-Сіверщину.
А коли 1960 року в Новгород-Сіверській школі-інтернаті ім.Ушинського вчителем історії Іваном Коломійцем було створено МУЗЕЙ, на полицях вітрин та стендах постало чимало автентичних джерел, присвячених гімназистам. Імена більшості з них досі були зовсім не відомі громадськості. Бувало, що не лише про окремі імена йшлось, а про низку артефактів, яких не знав жоден краєзнавчий музей Чернігівщини. Не кажучи вже про районний Новгород-Сіверськии! Сей заклад тільки через 6 років(!) після початку діяльності шкільного музею в школі-інтернаті ім. К.Ушинського відновив роботу!
На жаль, наразі в Державній гімназії, яка умовно продовжує історію Новгород-Сіверської чоловічої гімназії (1808-1918 років) та школи-інтернату ім. К.Ушинського, музею нема! А артефакти, які б посилювали значення Новгорода-Сіверського в Україні, «пішли» в небуття 20 років тому. Інша справа, що в 1970-ті роки ХХ століття ми-вихованці школи інтернату під керівництвом учителя Івана Коломійця опрацьовували оригiнали джерел, які формували уяву не тільки школярів про Новгород-Сіверський як «гімназійне» місто, тихе провінційне життя якого від осені й до весни наповнювали сенсом покоління хлопчаків-гімназистів, які вчилися тут до «фінального» дзвоника навесні 1918 року!
Пригадуються цікаві учнівські дослідження про «крутого» «народовольця» Олександра Михайлова (1855-1884). Людини з гурту революційних інтелектуалів, які готували вбивство московитського царя. Але, спитайте сьогодні пересічного випускника нинішньої Державної гімназії, наскільки він обізнаний з життєписом молодого українця 19 століття з містечка Путивля на Сумщині ? А дарма, бо як гуманітарій та енциклопедист, що від юності своєї жив у полоні книжок сей наш земляк вартує знань сучасників про його погляди, здобутки та переконання? На жаль, в наших закутках ніхто не згадує не тільки О.Михайлова, а й інших видатних вихованців, які проходили вишкіл у закладі до біль шовицького перевороту 1917 року. І навряд чи пригадають. Бо навколо – все мовчить про таке… Нема жодного чинника з переліку таких, що мотивують до знань та поваги. В «МУЗЕЇ І.К.Коломійця» зберігалось і кілька листів непересічного гімназиста. В них йшлось про гімназію, вчителів, про місто на Десні тощо. На жаль, в руїнах знищеного МУЗЕЮ безслідно зник і скарб з матеріялами про О.Д. Михайлова.
Молоді інтелектуали тієї епохи були іншими, а тому й їхній спадок підтверджує наш висновок про те, що гімназисти Новгород-Сіверської гімназії ставали головними промоутерами Новгорода-Сіверського на великому просторі, полишаючи написане в сотнях цікавих книжок.
Підсумуємо
«Відкриття» міста та зростання поваги до історії Новгорода-Сіверського відбувалось значно впевненіше, коли б на шлях розвитку України не постало штучне стримування після 1917 року. Перешкода, яка без уваги ЦЕНЗУРИ не залишила й історичне краєзнавсто. А так і вся гуманітарна царина опи нилась під жорстким контролем ідеологічних «смотрящих»! Особливо, коли йдеться про написане авторами до 1917 року. Оскільки на ту пору друкований матеріал мав повністю відповідати «марксистсько-ленінській» методології ,то з написаного вихованцями авторитетної гімназії, ЦЕНЗУРА дозволила до публікації тільки частинку робіт авторів, які «прийняли» совецьку владу. З «загального» списку дозвіл надавався хіба що по десятку імен!? Як то К.Ушинському, М.Максимовичу, М.Кібальчичу, Д.Самоквасову. Дещо було від М.Чалого… «Зелене світло» запалилося 1991 року, коли отримали можливість йти до людей не тільки представники колись переслідуваного «буржуазного націоналізму» », як той же П.Куліш, а й всі випускники Новгород-Сіверської чоловічої гімназії. Бо Україна стала НЕЗАЛЕЖНОЮ державою.
Наразі, коли пересічна публіка стала вільною ув виборі літературних вподобань, нагадування про потребу уваги читачів до творів земляків, полишивших духовні книжкові скарби про Новгород-Сіверсщину, не стане зайвим. Рівно як і розмова про мораль не зашкодить. Особливо щодо заборгованості нині сущих перед минулим. Адже, як не повертай, а з подякою достойникам, що не тільки «гризли граніт» науки в гімназії, а й уславили Новгород-Сіверщину своїми творами- ми запізнилися!
Мало того, Новгород-Сіверщина досі не проявила рішучості в площині гідного вшанування земляків -вихованців, які студіювали гімназійну науку в креативному навчальному закладі 19-20 століть! Хіба що К.Ушинський, дякуючи легендарному вчителю та досліднику Іванові Коломійцю зі школи-інтернату, отримав певну повагу, ставши виключенням ще до 1991 року? Натомість всі інші- в забутті! Бо й досі жодного пам.ятника чи пристойного меморіяльного знака в нашому місті НІКОМУ з них не встановлено. Людям, які варті глибокої пам.яті та поваги, оскільки зробили МАЛЕНЬКИЙ Новгород-Сіверський ВЕЛИКИМ! І не тільки на Української Землі, а й у світі!
P/ SЦього разу ми пройшлися шляхом усвідомлення причини популярності маленького Новгорода-Сіверського серед великої кількості населених пунктів України «з середини»! Оскільки ми живемо в місті, історичний тренд якого затьмарює блиск поважних українських центрів. Іноді настільки принципово, що бажання «новоспечених» прагматиків «посунути» Новгород-Сіверський «з олімпу» перетворюється на геть недосяжну справу.Тому, що конкурувати з містом сіверян, Володимира Великого, Магдебурзького права, «автономістів» Василя Палетики, Івана Мазепи, Дмитра Туптола, Арсенія Мацієвича зовсім не просто. Інше діло, коли слабкість продукується сучасниками, які демонструють слабкі знання з історії життєпису потужної староукраїнської громади!? Але, дасть Бог, місцева руїна є справою тимчасовою на тлі беззупинного руху України.
Борис Домоцький
Обговорення матеріалу