На Сумській стороні, яка на лівому березі Десни, паскудний «Ковід-19», здається трішки більше дошкуляє нашим сусідам, ніж Новгород-Сіверщині. У них навіть карта ширення пошесті виглядає тривожніше. Ось і ми, опинившись у Шостці, встигли почути, що якась мандрівна пані привезла від московитів «дарунок», а потім гостей зібрала на честь свого приїзду в одному з селищ на півночі Сумщини. Так і виявилось кілька «підхвативших» ознак цього монстра. Та напередодні Великодня, всупереч традиційно вільному пересуванню публіки між двома областями, на Новгород-Сіверщині в нашому історичному Путивську ставили пост на обмеження «волі»! Спеціально навчені люди мили колеса та вимірювали температуру тіла кожному, хто рухався до стародавнього міста.
До «тимчасових» незручностей, спільнота на обох берегах Десни звикла. Можливо прийшло усвідомлення, що нині сущим поколінням ХХІ століття треба пристосовуватися до викликів та перешкод, яких діди наші не знали. Хоча і їм зі всілякими епідемічними «стихіями» не просто було. До речі, історична пам’ять нагадує, як прадавніми теренами Чернігово-Сіверщини ще 100 років тому ширились хвороби та іншого штибу неподобства. Іноді народу попадало ой як багато.
Тож суботнього ранку з конче необхідних причин ми з дружиною відвідали «карантинну» Шостку. І що ви думаєте – чи помітили якісь особливості? Так! Як не крути, а в ментальності нашого люду таки знаходиться місце для відчуттів небезпеки, а так і напруги. Навіть традиційних для вихідних скупчень юрби в потязі, автобусі, на вокзалах чи в приміщеннях, не виокремлюючи вже базар – ми не побачили! Та й пішоходів на вулицях не вельми. До того ж, вони, як і повсюдно в лиху голину – не падають в обійми, не вчиняють гвалту від миті щастя чи радощів посеред парку чи на перехресті. Справді, ми трішки змінилися. Та й у свідомості прижилось чимало серйозних речей, яких до оголошення пандемії в наших мізках точно не було.
У всякому разі, впродовж суботньої днини, яка передувала празнику Пророка Іллі, 70-тисячна Шостка виглядала менш заповненою гуляючою публікою, ніж наш маленький Новгород-Сіверський. Інша розмова – «масковий» захист!? Дорослі більш-менш навчені прислуговуватися сим трендовим «інструментом» на вокзалах, транспорті чи на вході до крамниць. В той же час ровесники покоління Незалежної України по-іншому розглядають пандемію. Презентанти сиєї частини товариства чомусь ігнорують вимоги. Звичайно, що державної політики в паскудній «КОРОНІ», як і в інших царинах життя впродовж десятиліть ми не маємо. Ось і тепер ніхто з державних структур за 5 місяців так і не визначив чітко: чи варто «фейс» закривати? Коли так, то чому се робиться вибірково? Словом, як кажуть є над чим поміркувати вільним громадянам вільної країни.
Ну, а як взагалі виглядає Шостка? Ось тут, пройшовши вулицями міста, таки варто звернути увагу на трішки сумні особисті враження. Перш за все, щодо вигляду досить стомлених впродовж спекотного сезону вулиць міста хіміків навіть у центральній частині. На наш погляд, вони все таки потребують значно більшої уваги в площині щоденного догляду. Адже навіть нові тротуари, вимощені сучасним покриттям, нові бордюри та навіть лавочки – ще не гарантують можливості забути про проблеми? Ніфіга! За чистотою маємо слідкувати щодня. Ось саме такого тренду й не вистачає колишньому місту хіміків. Тим більше, що враховуючи як свою кількість населення, так і прибувших – прагнути до прибирання пилу, сухого листя та поливу там, де потрібно – варто наполегливіше! Бо за вікном ХХІ століття. І тепер вже не для царя чи цариці сусідньої імперії, як се було 300 чи 100 років тому, а для щасливих та радісних облич місцевої громади мають створюватися повсякденні зручності.
Розуміємо, що Шостці, як типовому постсовецькому місту, внутрішнє життя якого залежало від конкретних державних монополій в одній чи парочці царин – наразі неймовірно важко. І показником проблем є «вічні» розриті траншеї центральної частини з каналізаційними чи тепломагістралями. Саме від середини літа і до першого снігу щороку на вулицях Шостки споглядаємо незмінну картину. І щоразу набігає думка про причини такого паскудства у виконанні робіт будівельниками!? Адже в тій же Німеччині, повторюючи гострослівного президента Лукашенка, чомусь і через 80 років все стоїть «залізобетонно»?
p/s
До Новгорода-Сіверського їхали автобусом та попутним транспортом. В маршрутці, на лінії «Шостка-туристична база в Пирогівці» знаходилось лишень 4 людей. Справді, без діла – не варто пересуватись! Ось таке воно життя в умовах «пом’якшення карантинних вимог» та «зеленого» рівня небезпеки!
Б.Домоцький
Обговорення матеріалу