Вони вже відкрито говорять, що «Кримская вєсна» в Брянскє – празнік нє для всєх…» А замість святкового настрою – в свідомості жителів ворожої московії надійно поселився страх. Він міцно увійшов в їхні голови, що й підтвердили вчорашні (18 березня 2023 року) спроби на росії в 9-й раз відсвяткувати «вассаєдінєніє Крима с расієй».
Не переймаючись злочинним підгрунтям цього так званого «празніка», до подібної гидоти «за порєбріком» звикли. Інша справа, що тепер у них – «всьо по-іному», а тому створювати велике збіговисько в стилі «как би пагулять!» в прифронтовій Брянщині не ризикнули. І як зауважили їхні журналістські пропагандисти, влада мовчки зібрала до 4 тисяч найсміливіших чиновників обласного центру в спортивній залі, залишивши за бортом усіх, хто ще минулого року з задоволенням «потчівал щі та бліни па всєму гораду».
Тепер таке – зась! Оскільки народ, навчений з задоволенням хавати «пат стаканчік воткі» дармові «бліни на лапатє» від губернатора Богомаза – вже за жодних обставин не ризикує збиратися багатотисячними табунами в Брянську.
Фігушки – минуло щастя! Публіка брянщини за рік війни настільки настрашена, що кожен «хлапок» міцно встрімлюється в голову кожного, хто бодай один раз почув його в небі чи на землі.
Ще б пак, «хлапки» давно перетворилися на драму і «виносят» мізки всім, кого скабеєви та кісельови не встигли перетворити на мавпу. Адже боятися є чого, бо в просторі брянщини постійно щось падає з неба, вилітає з лісу, атакує військові літовища чи в дусі «партизанів Другої світової» руйнує залізницю, унеможливлюючи рух потяга з вантажем для вбивства українців.
Разом із тим, московити, в середовищі яких віруючих мало, охрестивши звуки війни «хлапками», зовсім не пов’язують їхнє походження зі Всевишнім. Просто кажуть, що «ета украінскіє нацисти-бєндєрєвци хатят захватіть расію». Ось так.
Картинка з відповідним сюжетом в їхніх мізках «розкривається» кожного дня. Отож і 18 березня цього року, внаслідок психологічних травм та в очікувані «украінскава плєна», тим же брянцам було не до «Кримскай вєсни». Бо наразі набагато важливішою справою для них стала потреба безперервного стеження за небом. Ні, не в пошуках Бога, якого вони не поважають. Йдеться про бажання не прогавити, як раптом, просто поруч, в один момент може статися «хлапок» і «щось» впаде посеред Брянська, Новозибкова, Клинців, Стародуба…
Натомість брянські інетресурси в цій події, яку вони навчені називати «святом расіі» і, на яке не пішли жителі Брянська, угледіли мало не трагедію. Ще б пак, хіба можна спокійно споглядати, коли замість «народу» в спортивну залу було зігнано лише 4 тисячі чиновництва, збеднілих бюджетників та військових? Тому журналюжки і висловилися невтішно – мовляв, «для 400 тисячного Брянска такоє калічєство єсть нічтожна малим…» А на завершення істерії з приводу краху «пабєдабєснай» ідеї, автор дописування в одному з брянських сайтів із сумом дорікнув: «А вєдь многіє брянци помнят пєрвий мітінг в чєсть возвращєнія Крима в радную гавань… Люді шлі па вєлєнію сєрца, а нє толька па разнарядкє…» Що тут скажеш? Вийшло, як у їхнього «класика» – «прєданья старіни глубокай…»
P.S
Про «гавань» міркують? Не варто, бо той «рускій карабль», що «пішов нах…й», теж хотів повбивати якомога більше українців і «повернутися в гавань». Та на щастя, українці спровадили ворожу «москву» за новим курсом, який відкрили під час війни з московитами Славні Збройні Сили України. І ця «нова гавань» для ворога – надійно облаштована в морських глибинах! А місце, куди занурилась «москва», однаково вимовляється мільйонами людей на всіх материках без зайвої скромности чітко й конкретно. А щодо Українського Криму – не слід перейматися, як і всім вкраденим московитами в Україні від 2014 року. Весь наш рідний скарб повернеться в рідну «гавань», ім’я якої Україна!
Автор: К.Воскобойнік
Обговорення матеріалу