Що собою являє наразі Брянщина, яка поруч з Україною? Се питання, на яке однозначну відповідь дати важко. Одне тільки видно здалеку – там вороги! Ті, що за салом приїздили та «братьямі» називалися
Хоча, замислившись на мить, можна конкретизувати – Брянщина – таке ж болото путінського рашизму, яке смердить «по-чорному». Тут нема жодного інетресурсу, який би щоденно не вдавався до гебельсівської риторики і не був позбавлений антиукраїнської істерії.
Зомбованість суспільства, руїна в мізках журналістів, яких світова медіа спільнота, за дрібним виключенням, сприймає примітивними пропагандонами цеху агітпрому. Отож сьогоднішній портрет колишніх журналістів раші намальований фарбами шаленої злості на українців, які відстоюють рідну Батьківщину в боротьбі з росією.
Разом із тим, з того, що реально віддзеркалює щоденне життя країни-агресорки на обласному рівні, вражає переповненість шпальт інетресурсів повідомленнями про смерть військових, які воювали в Україні в армії окупанта. До того ж останнім часом помітними стали сюжети про «вантаж-200» з «пропискою» небіжчиків у комуфляжі у «військовій приватній кампанії вагнера». А десятки чи сотні некрологів про загиблих із дєрєвєнь Брянщини за дуже короткий час після мобілізації, спонукають до думки, що вони йшли туди з конкретною метою – швиденько повернутися вище згаданим «вантажем»!? Молоді, які могли б «спакойна жіть,вєсєлітца, піть водку, любіть жєнщін», як-то кажуть робити все те, чого традиційно потребує «руская душа». Натомість – зраділи пропозиції пропагандистського психозу: «іді на війну, ванюша, біцца с украінцамі, каторих ми прішлі асвабаждать, а ані, нєблагадарниє, на нас напалі. А тєпєрь от ми далжни абаранять нашу расію ат украінскіх націаналістав». І прибувають ванюші, пєті, васі щоденно до своїх Богом забутих дєрєвєнь і пасьолкав з фронту, завершивши молоде життя.
А тим часом партійні візитери з москви їдуть на Брянщину до кордону з Україною. «Губернатор Брянской области Александр Богомаз и секретарь Генсовета партии «Единая Россия» Андрей Турчак совершили поездку на границу с Украиной – в воинские подразделения.» Розглядаючи в биноклі Українську Землю, вони мацають руками піраміди бетонних укріплень, які звели в очікуванні наступу українців та задля впевнености в надійности захисту. На який сподіваються, як на спасіння, бо останні події перманентного неспокою в прифронтовій Брянщині, Бєлгородщині чи Курсщині примушують московитське чиновництво зосереджуватися на темі завтрашнього дня. Того, що на підході і, який громом з неба сповістить ворожу зграю про сформовану потугу ЗС України з найкращої техніки країн Європи та Америки.
Нервує брянський губернатор богомаз, звітуючи аж півтори хвилини путіну про «досягнення» області по створенню оборони від наступу українців. Але, що ті нерви губернатора в порівнянні з істерикою московитського міністра закордонних справ лаврова? От у його мізках – ото справжня «пожежа». Яка відзеркалює неймовірну паніку в колах кремлівського яструбства. Як провідний путінський служка, лавров озвучує бачення ситуації за наслідками обстрілів прикордонних російських областей, прагнучи демонструвати на публіку непохитну впевненість. От тільки не виходить, а тому й верзе сей чоловік повну дурість. Від очікуваного прибуття в Українське військо серйозних далекобійних ракет його рве на шмаття, а тому й озвучує свою геніяльну думку. Мовляв, коли таке станеться, то російським військам потрібно буде «отодвинуть украинскую армию на безопасное для себя расстояние. Чем дальнобойнее оружие поставляется киевскому режиму, тем дальше нужно будет его отодвигать от территорий, которые являются нашей страной». Ага, як кажуть сказав і забув. А коли не забув і в голові заселилась думка з бажанням «атадвігать», тоді питання постає: для чого було всі поля та ліси Брянщини перед кордоном покривати залізо-бетонними оборонними спорудами? Що тут казати – неспокійно у ворожому стані.
Ось і в Дубні за Москвою, де розробляються ракети для вбивства українців, напівтверезий д.мєдвєдєв, коментуючі поставки озброєнь в російську армію та позуючи перед виставленими муляжами кількох «іздєлій», теж озвучує меседжі в мажорному переможному дусі!? Ага, так і каже, що, помацані руками ракети «позволят нанести власти украинских неонацистов, которых раскормила своим оружием разнообразная западная сволочь, сокрушительное поражение». Тут вже «підгоріло» на всю силу, коли впродовж року, маючи потужний потенціял смертоносної зброї, росія не змогла здолати Україну, а тепер, втративши кілька сотень тисяч вбитими та пораненими найкращих військових, мріє про «сакрушітєльнає паражєніє»!?
Словом, зрозуміти московитів, коли їхній світ деградував за всіма напрямками, досить складно. А тому, в подібних випадках хіба що вкотре переконуєшся, що адекватне сприйняття подій, які відбуваються, давно «втекло» від росіян! Як від брянського бомжа – так і від найближчих президентських поплічників. Краще пуд солі з’їсти, ніж зрозуміти їхні безглузді думки. Йшли в Україну за «букетами квітів», в очікуванні радісних зустрічей від «родствєннава народа»!? Рухалися танкові армади «на прогулянку», а тут – вже й рік війни збігає зі 130 тисячами «красавцев», оформлених «вантажем 200»!? То яку ще зброю для «сакрушітєльнаго параженія» шукає мєдвєдєв?
А тим часом публіка на Брянщині репетує, бо страх перетворюється на «сусіда» для кожного росіянина. «Жители приграничной Брянской области заждались ловушек для ударных дронов. Гении технической мысли обещали снабдить страну разными ловушками еще несколько лет назад, однако взрываются нефтебазы, бьют по приграничным районам, а гении все думают. Где же ловушки на российской границе?… В итоге на днях власти сообщили, что на учениях в Брянской области пытались сбивать беспилотники обычным стрелковым оружием. «Все-таки из автомата по дрону попасть не просто. Помнится, попытались по уткам стрелять. Четыре автомата по два магазина. Перьев немеренно − хоть бы одна упала». Стоит задача надежно защитить хотя бы важнейшие объекты Брянской области, хотя бы те же нефтебазы и производства. Технические гении должны предложить действительное противоядие.»
Війна прийшла до них «неочікувано»!? Тому, що в процесі 10 річного «навчання» по телевізору науці «ненавісти до українців» – їм нічого не розповіли про те, що війна, яку почнуть широким вторгненням в Україну, обов’язково покличе громадян до потужної відповіді, в ході якої українські військові не матимуть жодних сeнтиментів щодо ворожої армії. Вони сміливо вбиватимуть агресора, захищаючи рідну землю. Що й сталося.
Йдуть гроби в міста та дєрєвні Брянщини, Курщини, Бєлгородщини. Вся росія порита могилами – сим незвичним, як за масштабами від Другої світової, атрибутом щасливого народу, який «пашол в Украіну, асвабаждать украінцев ат націстав і бєндєравцев». І нема спокою ні в Клінцах, ні в Брянську, ні в Погарі.
І тому, коли друге за чисельністю населення Брянщини місто Клінци від середини січня, про що кричать їхні інетресурси, повільно та красиво занурюються в гівно, влада, окрім ніжних слів обіцянок, нічого не вчиняє!? «Почти три недели назад, на Старый Новый год, мы уже рассказывали, что в Клинцах — втором городе Брянской области — подвалы сразу нескольких многоэтажек по улице Ворошилова затопило жидкими фекалиями. Людям и тогда не говорили сроки устранения масштабной коммунальной аварии, и до сих пор они вынуждены мириться с ее жуткими и откровенно вонючими последствиями,» – пише одне з їхніх джерел. Не вчиняє тому, що їм всім потрібно готуватися до війни, яку самі розпочали і, яка їх вбиватиме «по-чєсному»!?
Автор Борис Домоцький
Обговорення матеріалу