29 листопада 2020 року «бєглєц» Микола Азаров (від нар. Пахло) і який на публіці більш відомий «Азіровим» – ближче до ночі увійшов ув інформаційний простір України, використавши півгодини для своїх перлів на каналі «ЗІК».
Так, вже другий рік триває ганьба з активним пропагандонським нав’язуванням різного штибу нафталінових вишкребків на каналах, де володарями значаться всілякі пропутінські люди. Після втечі сей непотріб з утаємничених хованок в «замоскворєчьє» і поспішає в такий спосіб нагадати про себе – колись активних українофобських діячів ув Україні. Для їх важлива кожна хвилина етеру, який вони прагнуть використати задля «гімнастики» своїх запліснявілих мізків та розвитку мовного апарату, які за 6 років перебування на «чужому» березі зовсім «захандріли». Адже хіба то легко мовчати «як риба» більшість свого життєвого часу?
Разом із тим, давайте підійдемо ближче до «героя» передостанньої листопадової днини. Того, що з великого екрану в студії нагадав про себе, вкотре піднявши шар пилу над «золотобатонівською» чи «золотоунітазівською» епохою, яку від 2010 до 2014 року презентував на посаді прем’єра Уряду України. Звичайно, що зі своїм закадичним другом! Пацаном, який теж на диво всім адекватним українцям, зміг осідлати президентський місток, називаючись Віктором Януковичем.
Азірова почали витягувати на екрани. Важко сказати – з його волі чи поза бажанням!? У всякому разі, коли вже він почав частенько розкривати рота в інтерактивному режимі, нагадаємо – се той дядько, який після втечі до Австрії, (хоча сам він каже, що після 20 лютого 2014 помандрував через Харків прямо на Московію), взявся за справу «порятунку» України!? Ще б пак, великий «мовознавець», а насправді – нікчемна невдаха в засвоєнні найпростіших мовних правил, навіть очолив в Московії такий собі «Комітет спасіння України» (серпень 2015). Такі справді врятують Україну!?
Останнім часом окремі журналісти з неприхованим задоволенням спілкуються з презентантами мерзоти, яка прямо чи опосередковано штовхала Україну до стану, який свідомі люди вже в 2014 році назвали московитсько-українською війною. То гіркиних з поклонськими презентують, то «бєглєцов» не дають забути. Ось і Ніколай Азіров – інтелектуальний лузер, який від 3 червня 2014 року (див. Вікіпедія) перебуває в розшуку СБУ і котрий залишився в пам’яті народній повним лохом в оволодінні 200 словами української мови, прагнув виглядати чинно, демонструючи велич переможця над пригнобленими медійниками каналу. Які, в свою чергу, звертаючись до Азірова, який спровокував 21 листопада 2013 року обурення молодого українського племені відмовою від підписання «Угоди про асоціацію між Україною та ЄС», мало не зігнувшись в поклоні – прагнули реанімувати перед глядачами тренд «аля-Ніколая-професіонала»! Потужного, якщо не геніяльного економіста, менеджера та аналітика та й взагалі «крутого пацана». І дарма, що чоловікові, який осів у державі агресорці, 73 роки. Запитання до винахідника «нових» слів, на кшталт «кровосісі» – виглядали провокаційними. За змістом, за логікою очікуваних відповідей, та за відвертою образою всіх державників 2014-2020 років. Мовляв, як почалось від Помаранчевої революці все догори дригом, то тільки його уряд і був справжнім та професійним!? Хоча, кажучи по правді, сей чоловік, власно то і мислити не здатен був на рівні, щоб відповідати з позицій колишнього прем’єра.
А тим часом «бєглєц» до «білокам’яної» все продовжував сміливо вбачати у всьому сьогоднішньому суцільне зло, яке, на його думку, заволоділо Україною від осені 2013 року. «Державний переворот, захоплення влади, американське втручання, руйнація економіки, непрофесіоналізм і дилетантство в урядах, ….» Се риторика оцінок, які геніяльний економіст ХХІ ст. Ніколай Азіров «навішував» на події, які відбулись після його втечі та відбуваються нині в Україні та правлячій верхівці.
Разом із тим, оцінюючи опуси таких «професіоналів» з-за поребрика – презентантів морально та фізично стомленої частини зграї «хохлів» та українофобів, можна бути впевненим, що допоки вони існуватимуть фізично, їхніми вміннями вдало прислуговуватиметься московитський агресор. Прямо чи опосередковано, в залежності від ситуації.
Замість епілогу
Останнім часом у вітчизняному телепросторі побільшало випадків ідеологічної антиукраїнської гидоти. Здається, тут навіть і про «якісний» відбір не йдеться. Ніхто не переймається здатністю нафталінових «героїв» мислити в тренді дня чи адекватно реагувати на події в світі. Дайош антиукраїнський контент! Адже сценічні «герої» передач приречені тупо відпрацьовувати хліб, який їдять з рук господарів долі «на чужині» та витрати тієї ж Московії на утримання цього пропагандонського гурту. І не більше.
Інша річ, що слід від кожної їхньої появи в телеетері – не минає безслідно. Оскільки й досі попит на товар не щез. Він живе та множиться разом зі зростанням отих партійних рейтингів зовсім не проукраїнських політичних сил. Адже, де суттєве просування вперед зі зрозумілими та передбачуваними змінами до кращого? Нема. І тому любителі пропагандистського лайна «на висоті». Простого, примітивного, такого собі «аля-лєнінського» трактування буденного життя без «високої» матерії.
До речі, ще від 90-х Микола Азаров впевнено набирав рейтингові «плюси» як принциповий українофоб. «Став одним із засновників «Громадянського конгресу України», який деякі ЗМІ визначили як «збіговисько українофобів». Та й його самого, як і уряд після приходу до влади, «активніше пов’язують з українофобією. За матеріялами «Вікіпедії» «у липні 2010 року Юлія Тимошенко заявила, що «майже весь уряд Януковича є українофобом. Це люди, які апріорі не люблять Україну і всі наші цінності».(https://uk.wikipedia.org/wiki)
Ну, і Московія. Вона – ворожа, агресивна та окупаційна держава продовжує сидіти в свідомості численного українського загалу. «Хохли» і далі прагнуть поїхати туди підзаробити, погостювати, обійнятися з «мішєбратьямі» та розділити «горє і радості общєй історіі». А ще – очікувати на «дешевий» газ, який, до речі, саме Азіров у час «зоряного» часу на посаді прем’єра, вважав головним чинником до найміцнішого єднання з РФ! Ось і досягнув того, що хотів Ніколай. А тепер він історію свого життя-буття хоче розповідати з екранів для колишніх співгромадян, бажаючи викликати сльозну носталгію та співчуття. Хоча, здається, й сам Азіров так і не зрозумів, наскільки Україна змінилась за ці роки. Ахтунг, ахтунг – в етері нафталіновий Ніколай Азіров!
Борис Домоцький
Фото Бориса Домоцького (Майдан, грудень, 2013)
Обговорення матеріалу