Їх небагато, але вони є. Живуть поруч і щоденно мріють про антиукраїнські злочини. На жаль, Новгород-Сіверська громада за 30 років Незалежності не виховала колективної потреби тримати під надійним та міцним замком свої духовні обереги від зазіхань різного штибу антиукраїнського сміття від «5 колони.»
Тому хохли з травмованою свідомістю, колаборанти, примітивні сепари, «ватники» чи навіть тупо злі на Українську Державу покидьки продовжують тихо соватися вулицями Новгорода-Сіверського. А за пазухою в них «камінюка», яку вони так нестерпно прагуть використати впродовж дня такою собі черговою западлянкою.
Від початку московитсько-української війни в 2014 році земля Новгород-Сіверщини надала останній прихисток багатьом героям-землякам, які боронили Українську Державу. Свіжі могили на старому Троїцькому цвинтарі. Він розширює свої межі, повертаючи історичне призначення в південній частині паркової зони міста. Віднедавна тут кілька поховань військових. Могили сповіщають про молодих захисників, які віддали життя за рідну землю після широкомасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року.
29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. «Вшановуються військовослужбовці й учасники добровольчих формувань, які загинули, відстоюючи незалежність України.» (Вікіпедія)
З метою гідного вшанування, незабуття подвигу героїв-земляків та прояву уваги до рідних загиблих, 29 серпня 2022 року Новгород-Сіверська районна військово цивільна адміністрація на чолі з Андрієм Анікієнком ініціювала проведення Поминального сніданку для родин із громад району, члени яких загинули на війні.
Спомини, сльзи, спроба зрозуміти та осягнути велич подвигу кожного, кого війна на обороні священних земель України повернула до рідної домівки «на щиті».
У своєму слові батько загиблого Героя Максима Шульги з гіркотою в серці розповів обставини болючої неприємності, про що написала місцева газета «Сіверський край». Йдеться про подію, за яку навряд чи буде хтось серйозно покараний, оскільки, навіть, коли й знайдеться так званий виконавець, про замовника ніхто не замислюватиметься, оскільки політичну акцію з чітко вимальованим антиукраїнським підтекстом, як се бувало, не стануть роздмухувати. Мовляв, якийсь п’яничка, наркозалежний чи просто ходячий шизофренік вдався до хуліганства. Разом iз тим, навіть коли до подібного зла, ризикнула вдатися і неповноцінна людина, за плечима у неї не міг не стояти відповідний замовник.
Іван Михайлович Шульга, про що розповіла згадана газета, повідав наступне: «23 серпня, у День Державного Прапора України, ми встановили синьо-жовтий стяг над могилою сина. А 24 серпня прийшли – серця як не розбились. Прапор знищено, древко зігнуто, портрет розбитий… А хтось каже, що нема пропутінської наволочі у нашому місті…
Як очільник ветеранської організації, відстоював те, що сім’ї і батьки загиблих воїнів мають жити достойно. Пам’ятаю, і як багато обіцяли державні мужі, як проводжали в останню дорогу Івана Вороб’я. І як?.. Треба примножувати наші потуги. Значить, об’єднуватись…»
Дозволимо собі дещо додати з приводу. Про те, що антиукраїнська зухвалість в прикордонному містечку не є дивиною вже давно. І в пам’яті свідомих людей ще живуть кілька історій останнього десятиліття, які натякають на випадки намагань окремого прошарку підсилити напругу в суспільстві в складні для України часи. Інша річ, що в громаді, як ми акцентували вище, чомусь, нема традиції після певного напруження «страстєй» закарбовувати в пам’яті те, що мало всі наявні ознаки небезпечного явища. Як кажуть, забули та й пішли далі. А вороги тим часом не сплять. Отож у ніч з 7 на 8 травня 2014 року в місті відбулась доволі жорстока бійка чисельної ватаги молоді з пострілами та з наступним доставленням потерпілих вогнепально поранених до лікарні. І саме тоді, про що написали українські інетресурси, в розбірках молодиків активно використовувалися антиукраїнські гасла, серед яких чули «брянская міліція прідьот – парядак навєдьот!?» Натомість, гідної оцінки подій з відкритим політичним підтекстом громада від влади не отримала. То чи не ця «міліція», про яку репетувала юрба 8 років тому, пройшла через Грем’яч вранці 24 лютого 2022 року?
Не варто забувати, як за кілька років до подій війни 2014 року в Новгороді-Сіверському «гостями» засвітилися духовні «братья» путіна-байкери «нічні вовки», які, окрім того, що залишилось невідомим, встановили свою символіку на «Замковій горі». Потім її владці берегли, як святиню і, яка трималась аж допоки її не знищили патріотичні молоді люди з Чернігова після початку московитсько-української війни. Або, як навіть в рік початку війни на сході України місто й не думало прощатися з традицією відзначати 9 травня під червоним прапором, який високо майорів над колоною з владцями на вулицях Новгорода-Сіверського. Мало того, навіть при бажанні, ви не знайдете жодної світлини Новгорода- Сіверського до серпня 2014 року з морем Державних Прапорів!? А тим паче не почуєте від представництва влади міста зрозумілої відповіді на запитання: чому в Новгороді-Сіверському, нахабно порушуючи Закон України, портрети леніна-сталіна не знімалися аж до квітня місяця 2022 року?
А відповідь, по-правді кажучи, простенька і полягає в небажанні місцевої влади «ризикувати» під носом росії в демонстрації українських почуттів, виразності історії, характеру, національних відмінностей тощо. Можливо боягузтво. Можливо – ностальгічна туга за совком. А то й примітивно-безглуздий пофігізм… У всякому разі, саме на такому «болотяному» підгрунті глибоко вкорінилося духовне сміття. Тобто мізки, які давненько «підігрівалися» з різних боків в Новгород-Сіверських соціяльних мережах фейсбуку до 24 лютого. Які там тільки «кадри» не засвічувалися і як тільки вони не «виховували» публіку, котра не приховувала свою любов до путіна чи лукашенка!?
Ось тому, антиукраїнський сморід, що опанував мізками певної частки громадян Сіверщини, має й такий «почерк», як се проявилось в акті вандалізму на могилі нашого земляка Максима Шульги.
P/S
Дуже неприємно, що з приводу нівечення поховання Героя московитсько-української війни в тих же соціяльних мережах Новгород-Сіверщини не знайшлось місця та часу для висловлення позиції керівників влади. Хоча, як бувало в таких випадках, причина є зрозумілою – небажання зачіпати питання, зміст якого на 100% лежить в політичній площині і є відкритою та знахабнілою провокацією тих, про яких так принципово висловився Іван Михайлович Шульга – батько загиблого Воїна московитсько-української війни Максима Шульги. «А хтось каже, що нема пропутінської наволочі у нашому місті…»
Автор Борис Домоцький
Обговорення матеріалу